"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/10654/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі №2а-11577/12/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування пункту припису, -
У серпні 2012 року Закрите акціонерне товариство «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» звернулось з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису Державної екологічної інспекції у м. Києві від 08.08.2012 року №08/464п щодо зобов'язання позивача отримати Дозвіл на розміщення відходів на 2012 р. і Ліміти на утворення та розміщення відходів у 2012 р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт перший припису Державної екологічної інспекції у місті Києві від 08.08.2012 року №08/464п.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, Приватне акціонерне товариство «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у місті Києві проведено планову перевірку ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у місті Києві складено акт від 08.08.2012 №08/1015а, відповідно до якого встановлено порушення ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» статей 5, 17, 26, 32, 33 Закону України «Про відходи», статей 20 та 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218, Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження типової форми первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» від 07.07.2008 №342.
На підставі вказаного акту перевірки, Державною екологічною інспекцією у місті Києві винесено припис від 08.08.2012 №08/464п, пункт 1 якого ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» зобов'язане у місячний термін отримати дозвіл на розміщення відходів у 2012 році та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» не було включено в перелік власників відходів, яким необхідно отримати ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік, відповідно до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218, а також має відповідні договори на вивезення та розміщення відходів спеціалізованим підприємствам, а отже не зобов'язане одержувати дозвіл на розміщення відходів у 2012 році та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.
Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що припис про усунення порушень не має обов'язкового характеру та не є актом індивідуальної дії, тобто не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 3 Положення передбачено, що основними завданнями Держекоінспекції України, зокрема, є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
Статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку. Компетенція інших спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів визначається законодавством України, а також положеннями про ці органи, які затверджуються у встановленому порядку.
Крім того, відповідно до ст.188-5 КУпАП, невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації. Вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків тягнуть за собою накладення штрафу.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що припис немає обов'язкового характеру є порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
В силу статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції фактично усунувся від перегляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для нового апеляційного розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: