"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/5642/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
секретар: Антипенко В.В.
за участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Комісія),
про визнання бездіяльності незаконною та стягнення коштів,
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльності Комісії щодо не застосування до Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня» (далі - Спілка) заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, стягнення вкладу, у розмірі 59 001,00 грн., та відсотків, у розмірі 27 700,00 грн.
Зазначив, що Комісія повинна була захистити його права, як споживача фінансових послуг, шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушення законодавства на ринку фінансових послуг України, їх припинення, а також попередження загрози невиконання зобов'язань фінансової установи перед ним.
28 серпня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Комісія вживала до Спілки всі передбачені чинним законодавством України заходи впливу щодо повернення ОСОБА_2 вкладу.
ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9.06.2008 року між ОСОБА_2 та Спілкою був укладений договір № 45/06/08 та додаткові угоди до нього, на виконання яких Спілка прийняла від ОСОБА_2 на депозитний рахунок кошти, у розмірі 59 001,00 грн., строком на 12 місяців із зобов'язанням повернути суму вкладу та відсотки за ставкою 30%.
Відповідно до додаткових угод Спілка зобов'язувалась виплатити ОСОБА_2 депозитний вклад, у розмірі 59 001,00 грн. та нараховані відсотки до 20 жовтня 2009 року, 20 листопада 2009 року, 20 січня 2010 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України № 2908-III від 20.12.2001 року «Про кредитні спілки» (далі - Закон № 2908-III) відповідно до принципів діяльності спілки забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з ст. 26 Закону № 2908-III органом, що здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок, є уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, а також інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2664-III від 12.07.2001 року «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) кредитна спілка віднесена до фінансової установи.
Згідно з ст. 21 Закону № 2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
Указом Президента України № 292/2003 від 4.04.2003 року затверджено Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Положення).
Зазначеним Положенням (чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 3 Положення серед основних завдань Комісії визначено, зокрема, здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Комісія здійснює захист прав споживачів фінансових послуг в межах наданих їй повноважень та способами, передбаченими законодавством.
Згідно з п. 4 Положення визначені функції, які виконує Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок, здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ (пп. 3, 4 п. 4 Положення); установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом (пп. 45 п. 4 Положення); надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів (пп. 46 п. 4 Положення); надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок (пп. 47 п. 4 Положення) та виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.
Відповідно до пп. 12 п. 5 Положення Комісія має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів до усунення порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи відповідно до закону; тимчасово зупиняти дію або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати її тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; порушувати питання про ліквідацію фінансової установи;
Згідно з п. 6 Положення до виключної компетенції Комісії як колегіального органу належить, зокрема: прийняття рішень про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою у разі недодержання законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, призначення тимчасової адміністрації та її керівника належить до виключної компетенції Комісії як колегіального органу (пп. 6 п. 6 Положення). схвалення рішень директорів департаментів Комісії про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг (пп. 8 п. 6 Положення); здійснення функції, визначеної пп. 45 п. 4 Положення, а саме - встановлення порядку та умов застосування заходів впливу згідно з чинним законодавством (пп. 17 п. 6 Положення).
Відповідно до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 157 від 3.02.2010 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Згідно з пп. 5 п. 4 Положення комісія, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про кредитні спілки» державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Згідно п. 1 ч. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки.
Вичерпний перелік заходів впливу, які може застосовувати Держфінпослуг за порушення вчинені на ринках фінансових послуг передбачено ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно положень якої Держфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи, тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг, відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію, затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи, порушувати питання про ліквідацію установи.
Відповідно до листа прокуратури м. Києва від 25.04.2014 року Шевченківським РУ ГУ МВС України у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1213110100013275 від 21.08.2013 року за фактом неналежного виконання службовими особами Комісії своїх службових обов'язків при здійсненні нагляду за діяльністю КС «Тринадцята зарплатня» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Судам попередніх інстанцій при повторному розгляді необхідно з'ясувати всі обставини у адміністративні справі і в залежності від встановлених обставин прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.