19 лютого 2015 року м. Київ К/800/50386/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 22 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
05 червня 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (далі - УПФ в Суворовському районі м. Одеси) про визнання дій відповідача щодо відмови зарахувати йому до стажу роботи, що надає право на пенсію період роботи з 10 серпня 1997 року (наказ від 11 серпня 1997 року № 21) по 05 грудня 1999 року (наказ від 01 грудня 1999 року № 44) протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що надає право на пенсію за вислугу років (плавсклад) з 23 грудня 2013 року період роботи з 10 серпня 1997 року по 05 грудня 1999 року.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, позов задоволено.
Скасовано рішення від 08 травня 2014 року УПФ в Суворовському районі м. Одеси про припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_4
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі УПФ в Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що 23 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До заяви позивачем були додані копії паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки, атестата про навчання, військового квитка; пільгова довідка про підтвердження наявного трудового стажу; історична довідка про перейменування Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», копія Договору № 400/2013 від 17 грудня 2013 року «Про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування» за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, довідка про заробітну плату від 11 лютого 2013 року № 1126.
На підставі зазначених документів відповідачем згідно протоколу від 22 січня 2014 року призначено пенсію ОСОБА_4 з 23 грудня 2012 року за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач, додержуючись свого права перевірки достовірності та обґрунтованості сумнівних документів, які були надані для призначення (перерахунку) пенсії (стаття 103 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), звернувся з запитом до УПФ в Приморському районі м. Одеси про надання інформації стосовно існування в списках працюючих в товаристві з обмеженою відповідальністю «Центр громадського харчування» в м. Одесі у період з 14 серпня 1997 року по 05 грудня 1999 року ОСОБА_4
У відповідь УПФ в Приморському районі м. Одеси листом від 25 березня 2014 року повідомило, що застрахована особа ОСОБА_4 в списках працюючих в зазначений період у вказаного роботодавця не знайдений.
На підставі отриманої інформації рішенням від 08 травня 2014 року відповідач припинив виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_4
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що представником відповідача не надано будь-яких достовірних доказів того, що за період з 14 серпня 1997 року по 05 грудня 1999 року застрахована особа ОСОБА_4 на підприємстві товариство з обмеженою відповідальністю «Центр громадського харчування» в м. Одесі не працював, оригінал трудової книжки з відповідними записами оглянуто судом, жодних виправлень до записів не вносилося, допитаний судом свідок підтвердив факт роботи позивача на цьому підприємстві у вказаний період.
У зв'язку із цим суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення відповідача про припинення виплати пенсії позивачу ґрунтується на припущеннях про недостовірність даних, викладених в уточнюючій довідці.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом «д» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пенсію за вислугу років плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутність у роботодавця первинних документів, які стали підставою призначення позивачу пенсії, не є підставою для припинення виплати пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, ОСОБА_4 10 серпня 1997 року на підставі наказу № 21 від 11 серпня 1997 року було зараховано водієм ТОВ «Центр громадського харчування» в м. Одесі та 05 грудня 1999 року на підставі наказу № 44 від 01 грудня 1999 року звільнено за власним бажанням з цієї посади за статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до УПФ за призначенням пенсії було надано передбачені законодавством документи, які стали підставою для призначення йому пенсії, записами в трудовій книжці підтверджується, що позивач у період з 10 серпня 1997 року по 05 грудня 1999 року працював водієм ТОВ «Центр громадського харчування» в м. Одесі, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку, скасовуючи рішення від 08 травня 2014 року УПФ в Суворовському районі м. Одеси про припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_4
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: