27 лютого 2015 року м. Київ В/800/682/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Горбатюка С.А.;
Логвиненка А.О.;
Сороки М.О.
Шведа Е.Ю.,
здійснивши розгляд заяви Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства «Коростишівський кар'єр» про стягнення коштів,
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області (Управління ПФ) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, якими у задоволенні цього позову відмовлено.
Вищий адміністративний суд України мотивував своє рішення тим, що касаційна скарга не є обґрунтованою.
Управління ПФ подало заяву про перегляд Верховним Судом України названого рішення касаційного суду.
Як на підставу здійснення перегляду, заявник посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підтвердження своїх доводів заявником додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року у справі між тими ж сторонами (за позовом ПАТ «Коростишівський кар'єр» про скасування рішень).
У наведених рішеннях, на думку заявника, касаційний суд по-іншому, ніж у оскаржуваній ухвалі, застосував норми матеріального права.
Колегія суддів вважає доводи заявника щодо наявності підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України необґрунтованими.
Згідно зі статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171 1 цього Кодексу.
З аналізу ухвали, про перегляд якої йдеться, та доданого заявником рішення Вищого адміністративного суду України вбачається, що у цих справах відсутня подібність правовідносин. Це виключає можливість стверджувати про неоднакове застосування норм матеріального права.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі, про перегляд якої йдеться, касаційний суд виходив з того, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Останній, в свою чергу, зазначив, що сума внесків, стягнути яку просить Управління ПФ, сплачена відповідачем, і це підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Натомість в ухвалі, доданій заявником на підтвердження неоднакового застосування одних і тих же норм матеріального права, йдеться про оскарження штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату страхових внесків. Погодившись з висновком суду першої інстанції про законність їх застосування, касаційний суд зазначив, що звернення пенсійного органу до суду з позовом про стягнення страхових внесків не зупиняє нарахування санкцій за несвоєчасну сплату таких внесків. Також зазначив про відсутність рішення Управління ПФ щодо зарахування поточних внесків на погашення заборгованості за минулі періоди, та правомірність такого зарахування на підставі закону, а не рішення пенсійного органу.
Викладене свідчить про відсутність подібності правовідносин, що виключає можливість перегляду справи Верховним Судом України з мотиву, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити в допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства «Коростишівський кар'єр» про стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.І.Цуркан
С.А.Горбатюк
А.О.Логвиненко
М.О.Сорока
Е.Ю.Швед