25 лютого 2015 року м. Київ К/800/11089/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 , третя особа - Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату грошової компенсації замість неотриманих продовольчих пайків за період з 07.03.2002р. по липень 2009 року та стягнення 100 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2012р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р., позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість продовольчих пайків за період з 07.03.2002р. по липень 2009 року залишено без розгляду.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач був звільнений у запас Збройних Сил України та був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення 21.07.2009р. На звернення позивача 30.11.2009р. із вимогою провести розрахунок грошової компенсації за продовольче та речове забезпечення, відповідачем 07.12.2009р. було надіслано відповідь про відмову у здійсненні такого розрахунку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних процесуальних дій, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що про порушення свого права позивач дізнався 07.12.2009р., проте до суду із позовом звернувся 16.02.2012р., тобто з пропуском встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовує і є безпідставними, оскільки передбачений статтею 99 КАС України строк звернення до суду позивачем пропущено, поважних причин його пропуску не наведено, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський