14 січня 2015 року м. Київ К/9991/86598/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року
у справі № 2а-1870/2359/11
за позовом Приватної комерційно-виробничої фірми «Дива»
до Державної податкової інспекції в місті Суми
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватна комерційно-виробнича фірма «Дива» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642312/0/30889 від 18 квітня 2011 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 18 квітня 2011 року № 0000642312/0/30889 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 287090,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ в м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ в м. Суми провела документальну невиїзну перевірку ПВКФ «Дива» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період: червень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2166/2312/14017694/36 від 31 березня 2011 року.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року на 287090,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2008 року суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості автомобільного вантажного транспорту (тягачів «Skania P114GA4» у кількості 2 одиниць та тентова них напівпричепів «Wielton NS34ST» у кількості 2 одиниць), придбаного у ТОВ з ІІ «Сканія Україна» на підставі договору № UA 11-2008-0106/0 від 14 березня 2008 року (з урахуванням додаткових угод № 1к та № 2к від 19 червня 2008 року), оскільки позивачем до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування транспортних засобів.
18 квітня 2011 року ДПІ в м. Суми на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000642312/0/30889, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ПВКФ «ДИВА» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 287090,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 287090,00 грн. є безпідставним, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ з ІІ «Сканія Україна» податковим органом не заперечувалась.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, із фактичною поставкою товарів (робіт, послуг), у ціні яких цей податок сплачений.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ з ІІ «Сканія Україна» автомобільного вантажного транспорту на підставі договору № UA 11-2008-0106/0 від 14 березня 2008 року (в редакції додаткових угод № 1к та № 2к від 19 червня 2008 року) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: довідками-рахунками (арк. справи 40-43), актами приймання-передачі (арк. справи 44-45), видатковими накладними (арк. справи 48-49), актами (арк. справи 50-51), податковими накладними (арк. справи 52-59), платіжними дорученнями та випискою банку про рух коштів (арк. справи 60-68).
Придбаний у ТОВ з ІІ «Сканія Україна» автомобільний вантажний транспорт був зареєстрований в органах ДАІ на праві власності за позивачем.
Також судами встановлено, що відсутність товарно-транспортних накладних обумовлена тим, що транспортування придбаного автомобільного вантажного транспорту здійснювалось працівниками позивача власним ходом, що підтверджено подорожніми листами та наказами ПВКФ «Дива» (арк. справи 69-72).
Крім іншого, матеріали справи містять довідку ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 11 лютого 2009 року № 33/23-20/30107866 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ з ІІ «Сканія Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПВКФ «Дива» за період щ 01 березня 2008 року по 30 червня 2008 року», у якій вказано, що перевіркою ТОВ з ІІ «Сканія Україна» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПВКФ «Дива», яка мала правові відносини з платником податків, та встановлено відображення у податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПВКФ «Дива» (арк. справи 73-77).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для йлшл скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ Т.М. Шипуліна