"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/507/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: ЛосєваА.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника відповідача - Біленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавапропангаз»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року
у справі № 2а-45981/09/1670
за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавапропангаз»
до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Закрите акціонерне товариство «Полтавапропангаз», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Полтавапропангаз» (далі - позивач), звернулось до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 0000682301/0 від 25 червня 2009 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 0000682301/0 від 25 червня 2009 року, яким визначено ЗАТ «Полтавапропангаз» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмір 80965,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 53977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29988,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Полтавапропангаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ПАТ «Полтавапропангаз», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Карлівської МДПІ на його правонаступника - Карлівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 587348 від 12 липня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Карлівська МДПІ провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Полтавапропангаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 131/23/31310365 від 12 червня 2009 року.
За висновками акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 53997,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що при реалізації ЗАТ «Полтавапропангаз» (продавцем) ПП «Рейд» (покупцю) зрідженого газу за ціною 3,14123 грн. за 1 кг. без податку на додану вартість (3,76947 грн. за 1 кг. з податком на додану вартість) згідно договору купівлі-продажу № 07-306/08 від 03 жовтня 2008 року позивачем були занижені звичайні ціни, оскільки згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 2013 станом на кінець дня 30 вересня 2008 року середньозважена вартість 1 кг. зрідженого газу становила 3,9820 грн. без податку на додану вартість (4,7784 грн. з податком на додану вартість).
25 червня 2009 року Карлівська МДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000682301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Полтавапропангаз» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 80965,50 грн., у тому числі: 53977,00 грн. - за основним платежем, 26988,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено належними та допустимими доказами того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у спів ставних умовах, з огляду на обсяг продажу за договором № 07-306/08 від 03 жовтня 2008 року та з урахуванням наказу ЗАТ «Полтавапропангаз» від 23 вересня 2008 року № 138 «Про встановлення знижок на газ скраплений оптовим споживачам».
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що звичайною ціною для операції з продажу позивачем газу ПП «Рейд» була ціна 3,9820 грн. 1 кг. зрідженого газу без податку на додану вартість (4,7784 грн. з податком на додану вартість), з огляду на що висновки податкового органу про заниження ЗАТ «Полтавапропангаз» звичайної ціни є правомірними.
Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Положеннями підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованого позивачем на внутрішньому ринку України зрідженого газу у відповідності до вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», натомість податковий орган дійшов висновку про те, що звичайною ціною для оспорюваної господарської операції є ціна, яка значилась у оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку бухгалтерського обліку № 2013 станом на кінець дня 30 вересня 2008 року.
Разом з цим, податковим органом був неправомірно не врахований наказ ЗАТ «Полтавапропангаз» від 23 вересня 2008 року № 138 «Про встановлення знижок на газ скраплений оптовим споживачам», який був прийнятий позивачем з метою збільшення обсягів реалізації та прискорення обороту обігових коштів, та яким були встановлені знижки на скраплений газ оптовим споживачам в залежності від обсягів реалізації за умови само вивозу, які становити: більше 100 тон - до 5%, більше 150 тон - до 10%, більше 200 тон - до 15%, більше 250 тон - до 20%, більше 300 тон - до 25% (арк. справи 25).
З огляду на те, що ПП «Рейд» придбало у позивача 321 тону зрідженого газу, що підтверджується видатковою накладною (арк. справи 58), що не заперечувалось податковим органом, а позивачем, в свою чергу, було надано покупцю знижку у розмірі 25%, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ЗАТ «Полтавапропангаз» не було занижено звичайну ціну при реалізації ПП «Рейд» зрідженого за договором купівлі-продажу № 07-306/08 від 03 жовтня 2008 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на що ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавапропангаз» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна