"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/43097/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
з участю представників сторін: позивача - ОСОБА_4, відповідача - Мороза Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - РДА), голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - голова РДА), треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування розпорядження щодо надання житла за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив скасувати розпорядження РДА від 8 січня 2009 року № 2 в частині надання ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2013 року позов задоволено. Скасовано пункти 2.1 та 2 розпорядження РДА № 2 від 8 січня 2009 року в частині надання ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року постанову окружного суду скасовано, позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову цього суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що в результаті позбавлення його права на участь у розгляді справи в апеляційній інстанції, судом не належним чином з'ясовані обставини справи, в тому числі й щодо строків звернення до суду
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Згідно статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Зокрема, ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і підстав до визнання причин пропуску поважними немає.
З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.
Строки звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 99 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду).
Відповідно до положень частин першої та другої зазначеної норми, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цими Кодексом або іншими законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження є розпорядження РДА № 2 від 8 січня 2009 року. ОСОБА_6 звернувся до адміністративного суду 23 грудня 2010 року, тобто поза межами строків, встановлених частиною другою статті 99 КАС України.
Проте судом апеляційної інстанції належним чином не з'ясовано, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність оскаржуваного розпорядження, хоча вказані обставини мають суттєве значення, адже, виходячи зі змісту частини другої статті 99 КАС України, обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Посилання суду на те, що ОСОБА_6 звернувся до суду лише у жовтні 2012 року не відповідають дійсності, оскільки 29 грудня 2010 року суддею окружного суду постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, яка скасована апеляційним судом 22 лютого 2011 року.
Зазначені порушення стали можливими в наслідок позбавлення позивача можливості бути присутнім при розгляді справи в апеляційному порядку.
Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи представника відповідача про юрисдикцію зазначеного спору.
З урахуванням вказаних обставин та норм права, постанова апеляційного суду, яка є предметом оскарження, підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 227 КАС України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді з урахуванням доводів осіб, які беруть участь у справі, зібраних доказів, вирішити спір. При цьому встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: