19 лютого 2015 року м. Київ К/800/28218/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області до Головного управління юстиції у Київській області, третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, про скасування постанови, -
У січні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2013 року ВП №35057568.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано і в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 листопада 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження №35057568 з виконання виконавчого листа №2а-7051/2010, виданого 19.10.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про зобов'язання позивача забезпечити ОСОБА_4 житловим приміщенням в м. Біла Церква Київської області відповідно до вимог ст. 50 Житлового кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із даним позовом до Головного управління юстиції у Київській області, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що це управління є неналежним відповідачем у справі.
Згідно ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Таким чином, Головне управління юстиції у Київській області не є органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній справі як відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача, а суд першої інстанції не допустив його заміну, що призвело до порушення норм процесуального законодавства.
Разом з тим, суди апеляційної та касаційної інстанцій позбавлені права допускати заміну неналежного відповідача під час апеляційного чи касаційного розгляду справи, а тому підстави для задоволення позову Білоцерківської міської ради Київської області до Головного управління юстиції у Київській області відсутні.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Щодо вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що це рішення вже скасоване судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман