"04" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/3052/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року
у справі № 2а-606/10/2470 (№ 24155/10/9104)
за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернівці
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про надання дозволу на проведення перевірки, -
19 січня 2010 року Державна податкова інспекція у місті Чернівці (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 період з 17 серпня 2007 року по 30 вересня 2009 року (з урахуванням уточнень позовних вимог - арк. справи 37).
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у задоволені позову було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою надано дозвіл ДПІ у м. Чернівці на проведення позапланової документальної перевірки суб'єкта малого підприємства - приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 17 серпня 2007 року по 30 вересня 2009 року.
В касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року і залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
14 грудня 2009 року ДПІ у м. Чернівці на підставі статті 11 Закону України «Про державну службу в Україні» та з метою визначення своєчасності, достовірності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), направила на адресу ОСОБА_1 запит «Про надання інформації» за № 42707/17-212 з вимогою надати в кабінет № 107-108 ДПІ у м. Чернівці протягом 10 календарних днів з дня отримання листа, документи за період 2008 року та 1 квартал 2009 року, що підтверджують: місце здійснення діяльності; про оренду (суборенду) торгового місця, договір з ринком; сплату ринкового збору за відповідний період діяльності; види товарно-матеріальних цінностей, якими здійснювалася торгівля; придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб-приватних підприємців, підприємств, фірм; рух коштів (готівковий, безготівковий); використання праці найманих осіб (реалізаторів); наявність трудових договорів з найманими працівниками, які зареєстровані в Фонді зайнятості та копії трудових книжок з відміткою про їх прийняття на роботу; відомості про нарахування заробітної плати найманим працівникам; доходи та понесені витрати за відповідний період; передачу товарів, виконання робіт та послуг; наявність власних виробничих потужностей, складських приміщень, договори оренди (суборенди) складських приміщень (арк. справи 9).
Вказаний запит був отриманий ОСОБА_1 17 грудня 2009 року, що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення № 194525 (арк. справи 8).
Разом з цим, відповіді на вказаний вище запит податкового органу ОСОБА_1 не надала.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що у випадку наявності у податкового органу хоча б однієї підстави, передбаченої в частині 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», керівником податкового органу оформлюється відповідний наказ і в такому випадку звернення до суду з вимогою про надання дозволу на проведення позапланової перевірки у Законі України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що для проведення позапланової документальної перевірки стосовно дотримання позивачем податкового законодавства необхідне рішення суду, оскільки ОСОБА_1 відповіді на запит податкового органу не надала.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з частиною 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною 8 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для проведення позапланової виїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі пунктів 1-9 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», керівником податкового органу оформлюється відповідний наказ і в такому випадку звернення до суду з вимогою про надання дозволу на проведення позапланової перевірки у Законі України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна