19 лютого 2015 року м. Київ К/800/54308/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - УПФ), Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - ГУ ДКС у Херсонській області) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою представника ГУ ДКС у Херсонській області на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:
визнати протиправним і скасувати рішення УПФ від 27.02.2014 року № 14 про відмову в проведенні перерахунку пенсії;
зобов'язати відповідача, починаючи з 14.11.2008 року, здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну службу» та відомостей, викладених у довідці Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.02.2014 року №33/21-03-05, з урахуванням інших виплат;
відшкодувати з Державного бюджету України суму судових витрат.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним рішення УПФ від 27.02.2014 року №14 про відмови ОСОБА_4 в перерахунку пенсії на підставі довідки Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.02.2014 року №33/21-03-05. Зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивачці з моменту її призначення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки 73,08 грн. судового збору та 1200 грн. витрати на правову допомогу.
В касаційній скарзі представник ГУ ДКС у Херсонській області, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами при постановленні рішення в частині відшкодування з Державного бюджету України витрат на правову допомогу, просить судові рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено відшкодування витрат на послуги представника.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Види судових витрат та їх розподіл в адміністративному судочинстві визначається статтями 87, 90, 94 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 цього Кодексу до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. До таких відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором (частина перша статті 90 КАС України)
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).
Як установлено судами, що відповідає фактичних обставинам справи, правова допомога позивачці надавалася згідно договору про надання юридичних послуг (у формі правової допомоги) від 19 березня 2014 року. За таку допомогу згідно квитанцій від 20.03.2014 року № 180205, від 2 квітня 2014 року № 182162 ОСОБА_4 сплачено 1200 грн. Рішенням суду адміністративний позов задоволено.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги з Державного бюджету України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Судами установлено, що правова допомога позивачці надавалася фахівцями у галузі права на підставі договору про надання такої допомоги.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. При цьому, як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області відхилити, а постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239№ Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман