17 лютого 2015 року К/800/8223/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Білуги С.В.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про зміну постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення допомоги,
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.07.2010 по 31.08.2011 у сумі 9 117 гривень 45 копійок, і в подальшому щомісячну допомогу нараховувати в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року позовні вимоги за період з 18.07.2010 по 20.03.2011 залишено без розгляду, а за період з 21.03.2011 по 31.08.2011 залишено без задоволення.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення допомоги - скасовано. Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення допомоги, змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.07.2010 по 20.03.2011 залишити без розгляду. Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21.03.2011 по 31.08.2011 задовольнити частково. Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 21 березня 2011 року по 31 серпня 2011 року. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 21 березня 2011 року по 31 серпня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовити.".
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про зміну постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року, в якій зазначає, що згідно наказу від 15.07.2010 №3 вона з 18.07.2010 по 20.03.2013 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і за цей період ніде не працювала, тому відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України просить змінити судове рішення суду касаційної інстанції від 05.06.2014, оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2014 року заяву ОСОБА_2 про зміну постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення допомоги - залишено без задоволення.
У серпні 2014 року ОСОБА_2 повторно звернулася з заявою про зміну постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року, в якій зазначає, що її позовні вимоги були заявлені не тільки за період 18.07.2010 по 31.08.2011 у сумі 9 117 гривень 45 копійок, але й в подальшому нараховувати щомісячну допомогу в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Отже, статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанцій наділений повноваженнями змінювати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а не рішення суду касаційної інстанції.
Крім того, необхідно зазначити, що для задоволення своїх позовних вимог за інший період позивачу потрібно звернутися з новим позовом до суду першої інстанції, з огляду на те, що позовні вимоги щодо зобов'язання про майбутній перерахунок у відповідності до змін діючого законодавства не підлягають задоволенню, оскільки відсутній факт порушення прав позивача на майбутнє.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Заяву ОСОБА_2 про зміну постанови Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення допомоги - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній