"10" лютого 2015 р. м. Київ К/800/44760/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Вербицької О.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014
у справі № 820/6695/14
за позовом Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу
Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкової заборгованості у сумі 164 315,78 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 позовні вимоги задоволено; стягнуто на користь Державного бюджету України з відповідача податкову заборгованість у сумі 164 315,78 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг ОСОБА_2 в розмірі 164 315,78 грн. виник на підставі самостійно задекларованих, а також визначених контролюючим органом, податкових зобов'язань, в тому числі: з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.
Також судами встановлено, що податковим органом було сформовано та надіслано відповідачу першу податкову вимогу від 11.11.2009 № 1/2473, яка отримана ним 17.11.2009 та другу податкову вимогу від 17.12.2009 № 2/2592, з датою отримання відповідачем - 28.12.2009.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом у встановленому порядку було надіслано першу та другу податкову вимогу, які були отримані платником податків, проте у встановлені строки борг не було погашено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на дату направлення відповідачу першої та другої податкових вимог був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а оскільки у платника збільшилась сума заборгованості, то податковий орган мав надіслати нові податкові вимоги згідно вимог Податкового кодексу України, що надало б право на стягнення податкового боргу з відповідача.
Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Податковий кодекс України не містить також і приписів, які б дозволяли дійти висновку про недійсність податкових вимог, надісланих до часу набрання цим Кодексом законної сили в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (у тому числі й до набрання чинності Податковим кодексом України), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.
У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Наведене дає підстави погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи викладене, касаційна скарга Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 - скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді О.В. Вербицька
О.А. Моторний