10 лютого 2015 року м. Київ К/800/16412/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Вербицької О.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників сторін:
позивача - Дони Н.Л., Жаріна М.А.
відповідача - Сухомлин Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мнідоходів у Полтавській області та Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій «Колан»
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014
та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2013
у справі № 816/2220/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій «Колан»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мнідоходів у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій «Колан» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мнідоходів у Полтавській області № 0005752301 від 12.04.2013, № 0005772301 від 12.04.2013, № 000578301 від 12.04.2013, № 0005762301 від 20.03.2013, № 0005792301 від 17.12.2012.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000577301 від 12.04.2013, № 000578301 від 12.04.2013; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005792301 від 17.12.2012 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 101 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005752301 від 12.04.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 290 грн., в т.ч.: 151 452 грн. основного платежу та 18 838 грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005762301 від 20.03.2013 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 105 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає оскаржувані рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог такими, що винесені в межах чинного законодавства.
Відповідач у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, складено акт № 4304/22-2/04637622 від 29.11.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 півріччя 2012 року на суму 672 090 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 363 111 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 106 588 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 року - 9 878 грн.; січень 2011 року - 15 183 грн., лютий 2011 року - 18 672 грн., вересень 2011 року - 7 598 грн., листопад 2011 року - 1 365 грн., грудень 2011 року - 78 086 грн., січень 2012 року - 13 005 грн., квітень 2012 року - 8 037 грн., травень 2012 року - 24 809 грн.; завищено суму, що підлягає відшкодуванню по рядку 25 та розділу 23 Декларації на суму 40 792 грн., в тому числі по періодах: червень 2010 року - 17 861 грн.; грудень 2010 року - 1 860 грн., квітень 2011 року - 3 788 грн., червень 2011 року - 3 771 грн., липень 2011 року - 4 092 грн.,березень 2012 року - 9 420 грн.; п. п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, п. 15 Загального положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України 13.03.1998 № 59, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2 442,25 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0005752301 від 12.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 204 790 грн., в т.ч.: 185 952 грн. основного платежу та 18 838 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0005762301 від 20.03.2013 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2012 року у розмірі 513 104 грн.;
- № 0005772301 від 12.04.2013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123 075,50 грн., в т.ч.: 94 966 грн. основного платежу та 28 109,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 000578301 від 12.04.2013 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31 433 грн. та, в зв'язку з проведеним відшкодуванням податку на додану вартість з бюджету, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 433 грн. основного платежу та 10 290,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0005792301 від 17.12.2012 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 442,25 грн.
Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Податковий орган в акті перевірки зазначив про проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
Матеріалами справи встановлено, що чеки РРО до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 73 від 28.12.2009 на суму 282 грн.; № 65 від 25.12.2009 на суму 178 грн.; № 16 від 04.12.2009 на суму 288 грн., № 13 від 04.12.2009 на суму 353 грн., 329 від 09.07.2010 на суму 157 грн., 342 від 18.10.2010 на суму 141 грн., не містять назви господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності, адреси, даних суб'єктів господарювання.
Судами попередніх інстанцій вірно застосовано ст. 250 Господарського процесуального кодексу України щодо термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, на правопорушення, які були вчинені до 01.01.2011 - набрання чинності Податковим кодексом України та правомірно скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0005792301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 101 грн.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0005762301 від 20.03.2013, № 0005752301 від 12.04.2013, № 0005772301 від 12.04.2013, № 0005782301 від 12.04.2013, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Податковим органом під час проведення перевірки поставлено під сумнів правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат в розумінні податку на прибуток за результатами господарської діяльності з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, з ФОП ОСОБА_7
Матеріалами справи встановлено, що позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5, з якими були укладені договори поставки лісоматеріалів твердої породи на умовах франко-двір покупця на загальну суму 800 000 грн.
Також позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_7 на підставі усного договору на разову поставку дров паливних у червні 2011 року на суму 24 552 грн.
Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, витягами з банківського рахунку, журналами-ордерами, оборотно-сальдовою відомістю, прибутковими ордерами та картками складського обліку матеріалів, комісійними актами на списання ТМЦ.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
В даному випадку, як встановлено матеріалами справи витрати по господарським операціям з контрагентами ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, з ФОП ОСОБА_7 підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, з ФОП ОСОБА_7), за результатами яких першим отримано належним чином оформлені податкові накладні, то податковим органом безпідставно донараховано позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість.
Актом перевірки також встановлено неправомірне віднесення до собівартості виробництва їдальні за І півріччя 2012 року 65 616,42 грн. та дохід, отриманий від реалізації послуг їдальні за 1 півріччя 2012 року - 12 117,33 грн.
Випискою по рахунку 233/0/0 «Витрати по їдальні» собівартість виробництва їдальні за 1 півріччя 2011 року становила 65 616,42 грн., дохід отриманий позивачем від реалізації послуг їдальні за 1 півріччя 2012 року становив 12 117,33 грн., а отже у 1 півріччі 2012 року позивач визнав доходи від надання послуг їдальні.
Відповідачем під час перевірки не було встановлено порушень з боку позивача у зв'язку із здійсненням часткової компенсації працівникам підприємства витрат за харчування у робочій їдальні, що передбачено п. 9.6 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між адміністрацією підприємства та профспілковою організацією позивача.
Оскільки позивач у 1 півріччі 2012 року визнав доходи від надання послуг їдальні, то мав право на визнання витрат, що формували собівартість реалізованих послуг їдальні у 1 кварталі 2012 року на загальну суму 65 616,05 грн.
Стосовно частини позовних вимог про включення до складу витрат на оренду виробничого обладнання за відсутності здійснення виробництва масляних фільтрів у податкових періодах, а саме: травні, серпні 2011 року та у січні, травні 2012 року та завищення обсягу витрат на суму 76 961,16 грн., та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 781 грн., та завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року на суму 38 786 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ ПНТН «Колан», з яким був укладений договір оренди основних засобів виробництва від 01.04.2004.
Факт виконання договірних зобов'язань та правильність формування собівартості реалізованих товарів (масляних фільтрів) за цим договором судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, витягами по рахунку банку позивача, актами прийому-передачі робіт.
Щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 34 500 грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 150 000 грн., слід зазначити наступне.
В ході своєї господарської діяльності позивачем був укладений договір купівлі-продажу невиключної ліцензії на використання винаходу № 1-2011 з ПАТ НДКТІЕХОНТ «Колан» про використання винаходу - Конструкція ножа для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до технологічної картки щодо технологічного процесу № 1 рециклінга та утилізації масляних фільтрів «Колан» та утилізації фільтрів інших модифікацій прилад для різки може використовуватись при здійсненні операцій з розрізання фільтрів «Колан» при здійсненні утилізації фільтрів інших модифікацій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Тобто, у разі виявлення браку в ході контролю якості фільтрів масляних, окремі фільтри, які вже не мають споживчих властивостей та не можуть використовуватись за призначенням, розбираються та утилізуються.
При цьому процес розбирання неякісних фільтрів та їх утилізація прямо не пов'язаний з виробництвом фільтрів, а тому не відноситься до процесу виробництва фільтрів.
Отже, роялті за використання прав, передбачених договором, не підлягають включенню до собівартості виготовлених фільтрів.
Оскільки діяльність з виробництва масляних фільтрів не є тотожною діяльності з утилізації фільтрів, то віднесення даних витрат до витрат операційної діяльності, як це зробив позивач, є неправомірним.
В зв'язку з викладеним, суди вірно зазначили про наявність підстав для часткового скасування податкових повідомлень-рішень № 0005752301 від 12.04.2013 та № 0005762301 від 20.03.2013.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги сторін - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мнідоходів у Полтавській області та Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій «Колан» залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді О.В. Вербицька
О.А. Моторний