10 лютого 2015 року м. Київ К/800/50578/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та стягнення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля,
провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року,
У вересні 2012 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 пред'явив в суді позов, у якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому (далі - Управління ПФУ) щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля та стягнути з Державного бюджету України помилково сплачений ОСОБА_4 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля в розмірі 6 696,09 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на статтю 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до якої такий збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.
Під час розгляду справи суд залучив до участі в ній Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - Управління ДКС) як відповідача.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6 696,09 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційних скаргах Управління ПФУ та Управління ДКС посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_4 своїм правом, як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Судами встановлено, що у квітні 2012 року ОСОБА_4 придбав автомобіль AUDI Q7, при реєстрації якого у ВРЕР ДАІ по обслуговуванню міста Хмельницька, Хмельницького та Волочиського районів 11 квітня 2012 року сплатив до ПФУ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % вартості автомобіля, що склало 6 696 гривень 9 копійок.
Також судами встановлено, що питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів по-різному регулюється двома нормативно-правовими актами. Так, пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року за № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується юридичними та фізичними особами при відчуженні легкових автомобілів, а пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок), встановлено вимоги щодо сплати такого збору особами, які набувають право власності на автомобілі шляхом їх купівлі.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При вирішенні цього спору суди виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та правильно визначили, що пріоритетними у спірних правовідносинах є норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на осіб, які відчужують, а не купують, легковий автомобіль.
Відтак, висновок судів щодо зобов'язання відповідачів повернути ОСОБА_4, як покупцю автомобіля, сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є обгрунтованим.
Доводи касаційних скарг відповідачів правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведених вище правових норм.
Враховуючи, що доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то згідно з правилами частини першої статті 224 КАС України підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому та Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді В.В.Швець
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников