20 січня 2015 року м. Київ В/800/5898/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючої:Блажівської Н.Є.,
Суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М., Рибченка А.О., Федорова М.О.,
перевіривши заяву Державної фіскальної служби України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року
у справі № 822/3176/14 (К/800/55796/14 - номер справи у Вищому
адміністративному суді України)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпотторг»
до Міністерства доходів і зборів України,
треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альтера»,
Приватне підприємство «Зевс»
про визнання неправомірним та скасування рішення, -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року та увалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №822/3176/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроптторг» до Міністерства доходів і зборів України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альтера", Приватне підприємство «Зевс» про визнання неправомірним та скасування рішення.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про її перегляд та просив допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 грудня вказану заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Заявником на виконання вимог вказаної ухвали усунуто недоліки.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме абзацу 15 частини 2 статті 17 закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року за касаційним провадженням № К-3839/09, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2014 року за касаційним провадженням № К/9991/21932/11, постанови Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року за касаційним провадженням № К/9991/48074/11 та зазначає, що у вказаних справах та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.
Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.
Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено належних доказів того, що вся продукція, яка зберігалась на місці перевірки маркована підробленими марками акцизного збору, а відтак відсутні підстави для застосування фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості усього наявного товару.
В рішеннях Вищого адміністративного суду України, які подані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив із інших, відмінних, ніж в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, обставин.
Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
За таких обставин підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої ставиться питання, та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Відмовити Державній фіскальній службі України в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 4 листопада 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. Є. Блажівська
Судді І.В. Борисенко А.М. Лосєв А.О.Рибченко М.О.Федоров