03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 761/24253/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: МакаренкоІ.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3288/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.
04 березня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у серпні 2014 року.
Зазначав, що на його балансі знаходиться відомчий житловий будинок за адресою АДРЕСА_1. Відповідачі є мешканцями кв. 30 та споживачами комунальних послуг наданих позивачем. У зв'язку з неналежним виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг у останніх утворилась заборгованість за період з вересня 2010 по серпень 2014 в розмірі 32 562,12 грн. На підставі викладеного з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 32 562,12 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1 983,77 грн. та судові витрати в сумі 353,60 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 33 367,68 грн., три проценти річних в сумі 1 991,98 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 345,46 грн., а всього на загальну суму 34 891,35 грн.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 16 776,56 грн., три відсотки річних в розмірі 702,51 грн., а всього 17 479,07 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення у зв'язку з наступним.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 10.11.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за №4689.
Згідно довідки форми №3 ДП «Антонов» №426 від 01.08.2014 року у вищевказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Нормами ст.162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачів своїх обов'язків щодо оплати квартирної плати та комунальних послуг у останніх утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку наявного в матеріалах справи сума заборгованості відповідачів складає 32 562,12 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошового зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальним послугам та три відсотка річних. Натомість не можна погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості та відповідно трьох відсотків річних.
Так, зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем ставилась вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальними послугами за період з вересня 2010 по серпень 2014 в розмірі 32 562,12 грн. та три відсотка річних за той же період в розмірі 1 983,77 грн. (т. І, а.с.168-172).
В тій же заяві позивач зазначає, що оскільки розрахунок заборгованості здійснювався ДП «Антонов» помилково, з урахуванням боргу що виник з квітня 2003 року, тобто за період коли квартира не перебувала у власності відповідачів, шляхом погашення попередньої заборгованості оплатами, які проводились відповідачами, позивач уточнює позовні вимоги, починаючи розрахунок не з квітня 2003 року, а з грудня 2004 року, тобто з моменту набуття права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.
Позивач також зазначає, що фактично сплачена боржниками сума заборгованість, зараховується до суми боргу, що виник з грудня 2004 по вересень 2010 року.
Однак задовольнити позовні вимоги на підставі вищевказаного розрахунку колегія судді не може з огляду на наступне.
Право на звернення до суду за захистом передбачено ч.1 ст.3 ЦПК України та встановлюється, що кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так звертаючись до суду з вказаним позовом ДП «Антонов» визначило позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальним послугами та трьох відсотків річних за період з вересня 2010 по серпень 2014 року. Натомість в наданому до суду першої інстанції розрахунку вбачається що заборгованість відповідачем розраховується з урахуванням боргу за період з грудня 2004 року (т. І а.с. 175-177).
Крім того в розрахунку заборгованості, що міститься на аркушах справи т. І 170-171, не враховано платежів, які були здійснені відповідачами на погашення поточної заборгованості.
Так, з наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що на протязі вказаного позивачем періоду, а саме в серпні, вересні 2011 року, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року, січні, лютому, березні та грудні 2013 року, відповідачами вносилися кошти на погашення поточної заборгованості за житлово-комунальними послугами на загальну суму 7 830,27 грн.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем був наданий розгорнутий розрахунок заборгованості в якому знайшли своє відображення внесені відповідачами кошти.
Отже, з вказаного розрахунку вбачається, що загальна сума заборгованості відповідачів за період з вересня 2010 по серпень 2014 року складає 32 646,85 грн.
Враховуючи внесені відповідачами кошти на погашення заборгованості в розмірі 7 830,27 грн., сума заборгованості, яка підлягає стягнення з відповідачів на користь позивача становить 32 646,85 грн. - 7 830,27 грн. = 24 816,58 грн.
З вищезазначеного розрахунку заборгованості також вбачається, що в місяці погашення заборгованості відповідачами три відсотки річних, у відповідності до ст. 625 ЦК України не нараховувались, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення вказано сума у меншому розмірі, а саме 1 566,31 грн.
Таким чином з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальним послугам в розмірі 24 816,58 грн. та три відсотки річних в сумі 1 566,31 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуги, не є підставою від звільнення оплати за отриманні послуги.
Що стосується посилання відповідачів на те, що позивач не має право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, то колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно п. 7 «Правил користування приміщенням житлових будинків та гуртожитків», затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 р. зі змінами від 14.01.2009 р. № 5, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, позивач має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Натомість споживачі, в силу вимог закону та укладеного договору, зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у застосування до позовних вимог строків позовної давності, колегією суддів також не приймається.
Відповідно ст.ст.257,267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, ч. 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу іншого обов'язку.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки відповідачі частково сплачували за житлово-комунальними послугами, у період з вересня 2010 по серпень 2014, а тому строк позовної давності був перерваний.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 65,95 грн.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов державного підприємства «Антонов» задовольнити частково
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь державного підприємства «Антонов» (код ЄДРПОУ 14307529) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 24 816,58 грн. та три відсотка річних в сумі 1 566,31 грн., а всього на загальну суму 26 382,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь державного підприємства «Антонов» (код ЄДРПОУ 14307529) витрати по сплаті судового збору в сумі 65 грн. 95 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: