12 лютого 2015 року м. Київ К/800/24190/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013
у справі № 820/650/13-а
за поданням Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
до Борівського комунального підприємства теплових мереж
про стягнення коштів за податковим боргом
Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Ізюмська ОДПІ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з поданням до Борівського комунального підприємства теплових мереж (далі по тексту - Борівська КП теплових мереж) про стягнення з рахунків Борівського КП теплових мереж у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету України суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 133682,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 подання задоволено в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні подання відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що Борівське КП теплових мереж подавало до Ізюмської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість №9085115030 від 18.01.2013, відповідно до якої задекларувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133682,00 грн., строк сплати по якій настав 30.01.2013.
Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно облікової картки Борівського КП теплових мереж та довідки Ізюмської ОДПІ №428/10/19-023 від 30.01.2013, на час розгляду справи сума заборгованості не сплачена, податковий борг з 01.07.2005 до часу звернення до суду не переривався.
На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми податкового боргу по податковій декларації за грудень 2012 року з податку на додану вартість №9085115030 від 18.01.2013 позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу №1/21 від 01.07.2005, прийняту Ізюмською ОДПІ та другу податкову вимогу №2/30 від 26.08.2005, які були направлені Борівському КП теплових мереж поштою та отримані останнім 05.07.2005 та 30.08.2005, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.
Згідно копії витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 08.02.2010 зареєстровано податкову заставу (публічне обтяження) на всі активи Борівського комунального підприємства теплових мереж за погодженням з обтяжувачем, а 19.10.2011 проведено перереєстрацію податкової застави, заміна об'єкта, а саме вилучено об'єкт, (всі активи платника податків) та додано об'єкт (майно платника податків згідно акту опису майна №1/32468926 від 17.10.2011).
30.09.2005 з метою погашення суми податкового боргу Борівського КП теплових мереж, начальником Ізюмської ОДПІ прийнято рішення №3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та 08.02.2010 зареєстровано податкову заставу на майно Борівського КП теплових мереж відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не погашена самостійно узгоджена сума боргу по податку на додану вартість згідно декларації №9085115030 від 18.01.2013 в сумі 133682,00 грн., та наявності у позивача достатніх доказів вжиття заходів по погашенню податкового боргу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні подання суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Між тим, колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.
Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
При цьому відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно подання органу державної податкової служби про стягнення коштів за податковим боргом у порядку ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України може бути внесено протягом двадцяти чотирьох годин з моменту спливу 60 днів, наступних за днем надіслання платникові податків податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги №1/21 від 01.07.2005 та №2/30 від 26.08.2005, не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за декларацією за звітній період грудень 2012 року, а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийнятті 01.07.2005 №1/21 та 26.08.2005 №2/30.
Разом з тим, на податковий борг, який рахувався у відповідача за звітний період грудень 2012 року по податковій декларації №9085115030 від 18.01.2013, мала бути прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.
Однак, до матеріалів справи не надано доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, тому судом апеляційної інстанції вірно відмовлено у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров