19.02.2015р. м. Київ К/800/64421/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олендер І.Я. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області з вимогами про перерахунок пенсії.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014р., позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії позивачу, включивши в перерахунок пенсії період його роботи з 19.07.1988р. по 01.12.1994р., з 01.12.1994р. по 12.02.1997р. та з 02.01.1998р. по 01.05.1998р. в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі та зарахувавши цей період в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії, що виплачується позивачу з врахуванням пільгового стажу з 27.02.2014р.
У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано - Франківському управлінні бурових робіт на посаді слюсаря - ремонтника, токаря Івано - Франківського УБР під час виконання підприємством робіт в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в період з 19.07.1988р. по 01.12.1994р., з 01.12.1994р. по 12.02.1997р. та з 02.01.1998р. по 01.05.1998р. вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області). Вказані обставини підтверджується довідкою Прикарпатського управління бурових робіт від 04.08.2014р. №10-1025, яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії і які підтверджують постійну зайнятість на роботі, яка дає право на встановлені законом пільги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за період його роботи з 19.07.1988р. по 01.12.1994р., з 01.12.1994р. по 12.02.1997р. та з 02.01.1998р. по 01.05.1998р., оскільки підставою для пільгового обчислення стажу в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них районів можуть бути не тільки письмові трудові договори, а будь-які інші документи, що стверджують поширення на особу пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради СРСР.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992р., яка підписана Україною, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави - учасниць угоди.
Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993р., дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19.02.1993р., яким дозволено застосовувати пільгу при обчисленні стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.
Крім того, пунктом 5 Перехідних Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991р.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та довідки, що підтверджує отримування пільг під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для зарахування до пільгового трудового стажу спірних періодів.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2014р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач В.М. Кочан
судді
І.Я. Олендер
С.С. Пасічник