"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64779/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Стадницькій Ю.Є.,
за участю представників сторін:
позивача - Колесника К.А., Домбругова М.Р.,
відповідача - Титаренка Т.А.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014
у справі № 826/11464/14
за позовом Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" (далі - Асоціація)
до ДПІ
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправними дій ДПІ з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Асоціації, за наслідками якої складено акт від 04.04.2014 № 1604/26-58-22-08-11 та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2014 № 0003292208 та від 11.07.2014 № 0005342208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за умови надсилання платником відповіді на письмовий запит податкового органу у ДПІ були відсутні підстави для проведення оспорюваної перевірки. Також, за висновком судів, вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-а про притягнення до кримінальної відповідальності засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Варгус» (далі - ТОВ «Варгус») не може бути достатньою підставою для висновку про фіктивний характер операцій між позивачем та названим контрагентом.
Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у вироку суду обставини виключають реальність правовідносин між позивачем та ТОВ «Варгус»; за посиланням ДПІ, призначення оспорюваної перевірки зумовлено неповнотою відповіді платника на обов'язковий запит податкового органу.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, 09.12.2013 позивачем було отримано запит податкового органу від 03.12.2013 № 15759/10/26-58-22-08-09 щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Варгус». У листі від 16.12.2013 № 1312-03 позивач повідомив ДПІ про невідповідність цього запиту вимогам підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК); втім листом від 18.12.2013 № 1312-06 позивач надіслав на адресу податкового органу копії первинних документів, складенням яких були оформлені господарські операції з поставки позивачеві телекомунікаційних послуг у рамках правовідносин з ТОВ «Варгус».
Оскільки, за висновком податкового органу, наведена відповідь платника не містила повну відповідь на запитувану інформацію за наказом начальника ДПІ від 19.03.2014 № 750 було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Асоціації з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Варгус» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
Результати цієї перевірки викладені в акті від 04.04.2014 № 1604/26-58-22-08-11/34662584, в якому відображено висновок податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з поставки названим контрагентом телекомунікаційних послуг з огляду на їх фіктивний характер. В основу цього висновку покладені обставини, установлені вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 у кримінальній справі № 761/22932/13-а по обвинуваченню ОСОБА_4 у злочині, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Зокрема, у цьому вироку встановлено, що ОСОБА_4 свідомо зареєстрував ТОВ «Варгус» на ім'я ОСОБА_5 за грошову винагороду з метою провадження незаконної діяльності; протягом 2012-2013 років на рахунок ТОВ «Варгус» перераховувалися грошові кошти від підприємств з оформленням фіктивного документообігу для імітації поставок товарів (робіт, послуг), тоді як ТОВ «Варгус» фактично не провадило будь-якої підприємницької діяльності.
Наведені факти (з урахуванням результатів процедури адміністративного узгодження) стали підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 № 0003292208, за яким Асоціації визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 379 326 грн. (у тому числі 252 884 грн. за основним платежем та 126 442 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 № 0005342208, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 381 240 грн. (у тому числі 254 160 грн. за основним платежем та 127 080 грн. за штрафними санкціями).
Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Решта обставин, встановлених у вироку суду, не має обов'язкового характеру для адміністративного суду при вирішенні адміністративного спору, та підлягає безпосередньому встановленню у процесі розгляду справи із застосуванням правил оцінки доказів, передбачених у статті 86 КАС.
Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона
За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності ).
У розгляді цієї справи суди не встановили фактів на спростування обставин, викладених у вироку (як-от наявність у ТОВ «Варгус» витрат, супутніх звичайній господарській діяльності, наявність у цього контрагента власних або орендованих основних фондів, найманих або залучених працівників тощо), тоді як власне номінально оформлені первинні документи не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку платника.
У той же час суди не надали належної правової оцінки доводам податкового органу щодо підстав призначення спірної перевірки.
Як встановили суди, у розглядуваному випадку податкова перевірка була призначена відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК у зв'язку з ненаданням платником відповіді на запит податкового органу, тоді як позивач у листі від 18.12.2013 № 1312-06 направив відповідь на адресу ДПІ. У той же час суди не оцінили зміст відповіді, викладеної у листі Асоціації на предмет її повноти. Зокрема, судам слід було встановити коло запитуваних податковим органом даних та наявність вичерпної інформації щодо цих даних у вказаному листі платника для достовірного встановлення наявності (або відсутності) підстав для проведення вказаної перевірки. У разі ж неправомірності призначення та проведення розглядуваної перевірки вважається, що остання не відбулася як юридичний факт, а тому у податкового органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо законності призначення спірної перевірки та для ухвалення за наслідками встановленого правильного по суті спору рішення з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі № 826/11464/14 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько