18 лютого 2015 року м. Київ К/800/48616/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року
у справі № 813/453/13-а (876/4311/13)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівагропродукт» (далі - позивач, ТОВ «Львівагропродукт»)
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Львівагропродукт» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 року № 0003252320 та № 0003262320.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 11, ст. 86, ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник підлягає заміні правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 31.10.2012 року по 20.11.2012 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 03.12.2012 року № 2074/2210/30338070, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що полягали у ненаданні під час перевірки документів, які б підтверджували придбання (фактичне отримання) підприємством у 3 кварталі 2012 року сировини та матеріалів на суму 1 630 825,00 гривень та слугували б підставою для формування витрат операційної діяльності у сумі 1 630 825,00 гривень, а також документів, які б підтверджували придбання (фактичне отримання) підприємством у 3 кварталі 2012 року витрат на загальну суму 154 859,00 гривень та слугували б підставою для формування інших витрат на суму 154 859,00 гривень, що спричинило завищення витрат операційної діяльності на загальну суму 1 630 825,00 гривень.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року: № 0003252320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 273 416,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68 354,00 гривні; № 0003262320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 483 703,00 гривні.
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених в пункті 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності складаються, зокрема, із собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положеннями пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, що включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судами попередніх інстанцій при дослідженні податкової декларації з податку на прибуток позивача за 3 квартал 2012 року встановлено, що товариством відображено значення рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 3 квартал 2012 року в сумі 2 644 158,00 гривень, з яких вартість сировини та матеріалів складає 2 020 086,00 гривень.
Крім того, під час судового розгляду, у зв'язку із твердженнями відповідача про ненадання позивачем під час перевірки документів, які б підтверджували придбання останнім у 3 кварталі 2012 року сировини та матеріалів на вищезазначену суму та відповідно слугували б підставою для формування витрат операційної діяльності у сумі 1 630 825,00 гривень при наявності залишків сировини й матеріалів станом на 01.07.2012 року в розмірі 5 985 356,85 гривень та станом на 01.10.2012 року в розмірі 5 915 762,12 гривні, а також запереченням таких з боку позивача, у відповідності до вимог частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу судом було запропоновано надати суду документи на підтвердження своїх заперечень щодо доводів податкового органу з приводу наявності порушень та підтвердження факту придбання (фактичного отримання) товариством сировини та матеріалів у 3 кварталі 2012 року на зазначену вище суму.
На підставі викладеного позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів з додатками за спірними господарськими операціями, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання виконаних робіт, банківських виписок, при дослідженні яких судами попередніх інстанцій встановлено, що такі оформлені з дотриманням вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто є первинними документами та у повній мірі підтверджують придбання (фактичне отримання) товариством сировини та матеріалів у 3 кварталі 2012 року на зазначену вище суму.
З аналізу зазначених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем у повній мірі підтверджено наявними у матеріалах справи доказами підставність та правомірність формування витрат операційної діяльності та інших витрат останнього у 3 кварталі 2012 року, чим спростовано висновки відповідача, та як наслідок правомірно скасували спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014 року у справі № 813/453/13-а (876/4311/13) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько