18 лютого 2015 року м. Київ К/800/64655/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,
секретаря - Загороднього А.А.,
за участю представника позивача - Яшина О.С.,
представника відповідача - Катамай Г.М.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Альянс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 826/7923/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Альянс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Альянс" (далі - ТОВ "Експрес Альянс") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0006322213 і № 0006332213.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та на підставі Наказу ДПІ від 07 квітня 2014 року № 46, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Експрес Альянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтерком Компані" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складений акт від 22 квітня 2014 року № 1001/22-13/38124407.
За висновками перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ "Експрес Альянс" норм пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на суму 160 865, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 169 332, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2013 року на суму 28 000, 00 грн., за березень 2013 року - 39 700, 00 грн., за квітень 2013 року - 39 700, 00 грн., за травень 2013 року - 22 232, 00 грн., за липень 2013 року - 39 700, 00 грн.).
На підставі наведеного акту перевірки, 14 травня 2014 року ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення (форми «Р») № 0006322213, яким визначило ТОВ "Експрес Альянс" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 201 072, 00 грн., в т.ч. 160 865, 00 грн. - основний платіж, 40 216, 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0006332213, яким визначило ТОВ "Експрес Альянс" до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211 665, 00 грн., в т.ч. 169 332, 00 грн. - основний платіж, 42 333, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема, податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Експрес Альянс" (Замовник), в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "Інтерком Компані" (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1, укладені однотипні письмові договори від 01 лютого 2013 року за № 02/2013, від 01 березня 2013 року за № 05/2013, від 28 березня 2013 року № 07/2013, від 03 травня 2013 року за № 11/2013 та від 28 червня 2013 року за № 24/2013 щодо проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях.
В підтвердження фактів виконання зазначених робіт та проведення розрахунків за такі роботи позивач надав до суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, комерційних пропозицій та інших первинних і розрахункових документів.
Однак, до наданих первинних документів суди віднеслись критично, обґрунтувавши свої висновки тим, що: копії рахунків-фактур не містять жодних посилань на реквізити цивільно-правового договору щодо якого були виславені; в актах здачі-прийняття робіт відсутні адреси місцезнаходження спеціальних конструкції з рекламними матеріалами Замовника, без зазначення видів і найменувань виготовленої рекламної продукції, видів і найменувань ЗМІ, де мала розміщатися відповідна реклама Замовника, платіжні доручення не завірені банківською установою; зі змісту спірних договорів на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях не вбачається, що предметом таких Договорів були послуги Виконавця з розміщення реклами Замовника у ЗМІ.
Також, були враховані обставини викладені акті про неможливість проведення документальної позапланової перевірки TOB "Інтерком Компані" №175/10-13/22-01/38275186 від 11 листопада 2013 року в якому зазначено, що від Головного управління Міндоходів у Черкаській області листом від 09 жовтня 2013 року № 9570/23-00-09-016 надійшла Постанова заступника начальника відділу KP СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області майора податкової міліції від 08 жовтня 2013 року за матеріалами кримінального провадження № 3201325000000019.
Під час, досудового розслідування встановлено, що TOB "Промтрейд Корпорейшн" у період з 01 березня 2012 року по 28 лютого 2013 та ряд інших суб'єктів господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності та увійшли до складу "конвертаційного центру", зокрема, TOB "Інтерком компані", підконтрольні одній групі осіб, які протягом 2010-2013 років їх реєстрували, придбавали та здійснювали фактичний контроль за їх діяльністю (формували податковий кредит, шляхом підробки первинних бухгалтерських документів, суб'єктам діяльності реального сектору економіки).
Крім того, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області 12 липня 2013 року складено акт № 392/22-3/38275186 від 12 липня 2013 року "Про неможливість введення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "Інтерком Компані" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року" згідно висновків якого, встановлено, що на TOB "Інтерком Компані" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий - березень 2013 року, які підпадають під визначення статей 185, 187, 188, 198 ПК України.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про фіктивність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.
Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Альянс" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: