18 лютого 2015 року м. Київ К/800/48461/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року
у справі № 811/3686/13-а
за позовом приватного підприємства «Агрореммаш-Спецтехніка» (далі - позивач, ПП «Агрореммаш-Спецтехніка»)
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПП «Агрореммаш-Спецтехніка» звернулось у листопаді 2013 року до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року № 0000532206, від 13.11.2013 року № 0001172206.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року позовну заяву ПП «Агрореммаш-Спецтехніка» щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001172206 від 13.11.2013 року в частині 32 833,33 гривні основного платежу та 16 416,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) залишено без розгляду, у зв'язку з клопотанням позивача про відкликання позовної вимоги в цій частині.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 21/11-23-22-06/36421771 від 29.07.2013 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податку на додану вартість за перевіряє мий період на 432 652,00 гривні; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (рядок 19), в періоді, що перевірявся на загальну суму 90 518,00 гривень.
Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність позивачем здійснюється поза межами правового поля.
На підставі акта перевірки відповідачем 15.08.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000522206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 43 202,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 179 186,00 гривень; № 0000532206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 90 518,00 гривень.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000532206 від 15.08.2013 року залишено без змін та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000522206 від 15.08.2013 року і винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001172206 від 13.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611 285,00 гривень, у тому числі 432 102,00 гривні основного платежу та 179 183,00 гривні штрафних (фінансових) санкцій.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2011 року позивач придбав у ТОВ «Новотект-Інфо» та ТОВ «Доміно-2010» запасні частини до машин та механізмів. Відповідно до договору № 7/01 від 28.01.2011 року позивач придбав у ТОВ «Екоцем-2010» пиломатеріали з м'яких порід дерева. Відповідно до договору № 01/04/11 від 01.04.2011 року позивач придбав у ТОВ «Аван-Тайм» запасні частини до машин механізмів. Відповідно до договору № 01/2012 від 04.01.2012 року позивач придбав у ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» запасні частини до машин та механізмів. У березні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Вироби комерційний центр «Моторс Сим» гідроциліндри. Відповідно до договору № 01/04/11 від 01.03.2012 року позивач придбав у ТОВ «Арсаон» запасні частини до машин та механізмів. Відповідно до договору № 15/04 від 01.04.2012 року позивач придбав у ТОВ «Арагон Торг» запасні частини до машин та механізмів. У травні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Реалтранс Груп» гідроциліндри. Відповідно до договору № 5 від 01.06.2012 року позивач придбав у ТОВ «Дайкор» пиломатеріали. У серпні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Браво СРЛ» та ПП «Снаб-рейд» запасні частини до машин та механізмів. Відповідно до договору № 04/10/2012 від 04.10.2012 року позивач придбав у ТОВ «Аквалон М» запасні частини до машин та механізмів. У жовтні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Анкомтех Сервіс» гідроциліндри. Відповідно до договору № 98 від 01.11.2012 року позивач придбав у ТОВ «Голден Гейтс Груп» запасні частини машин та механізмів.
Фактичне виконання вищезазначених угод підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій видатковими та податковими накладними, виписками по рахункам, товарно-транспортними накладними.
Придбаний товар повністю використано позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення машин та устаткування та реалізовано контрагентам, що підтверджується дослідженими судами попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, видатковими накладними, актами приймання-передачі.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ПП «Агроремм Плюс», ТОВ «Новотект-Інфо», ПП «Екоцем-2010», ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Аван-Тайм», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Реал Транс Груп», ТОВ «Браво СРЛ», ПП «Снаб-Трейд», ТОВ «Аквалон М», ТОВ «Анкомтех-Сервіс», ТОВ «Голден Гейтс Груп», ТОВ «Дайкор», ТОВ «ВКЦ «Мотор Сим» пов'язані з господарською діяльністю ПП «Агрореммаш-Спецтехніка».
Щодо доводів відповідача про нікчемність вчинених між позивачем та його контрагентами правочинів та відсутність факту придбання товару у останніх, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які віно зазначили, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійсненої позивачем господарської операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - відхилити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі № 811/3686/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно