05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/31177/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року
у справі № 0670/5729/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс» (далі - ТОВ «СУЛП «Агромакс»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002032301/0 від 13 липня 2007 року в частині визначення ТОВ «СУЛП «Агромакс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 479,00 грн. (202 676,00 грн. - основний платіж, 60 803,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та рішення № 0003812303 від 13 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «СУЛП «Агромакс» 6,80 грн. понесених судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «СУЛП «Агромакс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3925/23-1/31538489/0110 від 02 липня 2007 року.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне зменшення балансової вартості запасів станом на 31 грудня 2006 року на суму уцінки товарів у розмірі 810 702,00 грн.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), внаслідок перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в загальному розмірі 64 536,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032301/0 від 13 липня 2007 року, яким позивачу за порушення пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 263 479,00 грн. (202 676,00 грн. - основний платіж, 60 803,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також рішення № 0003812303 від 13 липня 2007 року, яким до позивача за порушення пункту 2.11 глави 2 Положення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 634,00 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
В розглядуваному випадку судами встановлено, що позивачем на підставу наказу № 188/1 від 01 грудня 2006 року «Про проведення уцінки товарів, які частково втратили свою первісну якість, не мають збуту більше трьох місяців та по яких наступає граничний термін зберігання» та відповідно до вимог Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року № 149/300, проведено уцінку продовольчих товарів, які частково втратили якісні характеристики через відсутність збуту протягом періоду більше трьох місяців та наближення граничних термінів реалізації, про що свідчать наявні в матеріалах справи інвентаризаційний опис від 04 грудня 2006 року, а також опис-акт уцінки товарів і продукції, що залежались.
В подальшому на підставі видаткових накладних № АМ-0004005 від 26 грудня 2006 року та № АМ-0004004 від 26 грудня 2006 року уцінені товари реалізовано товариством до кінця четвертого кварталу 2006 року.
Таким чином, позивачем не зменшено балансову вартість запасів станом на 31 грудня 2006 року на суму уцінки в розмірі 810 702,00 грн., а відображено залишки товарів за балансовою вартістю на підставі даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари» у відповідності до вимог пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.
За правилами пункту 2.11 глави 2 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Як з'ясовано судами, в даній ситуації підзвітна особа ОСОБА_3 отримувала під звіт кошти, в тому числі на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, на підставі відповідних заяв, вчасно за них звітувала з наданням відповідних підтверджуючих документів, що обумовлює обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого контролюючим органом рішення № 0003812303 від 13 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Моторний О.А.