"22" січня 2015 р. м. Київ К/800/62761/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Карася О.В., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року
у справі № 2а-930/11/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс»
до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі
Херсонської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
та за позовом Державної податкової інспекції у Голопристанському районі
Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс»
третя особа Голопристанська міська рада
про стягнення податкового боргу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс» (надалі також - ТОВ «Югсталтранс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (надалі також - ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 6 січня 2011 року №0003121500/3, № 0003131500/3, та від 31 березня 2011 року №0002211500, № 0002221500, якими збільшено зобов'язання з орендної плати за землю на 412 080,88 грн. .
В свою чергу, ДПІ звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Югсталтранс»на користь місцевого бюджету Голопристанської міської ради заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, розмір якої, з урахуванням часткової сплати, становить 281 133,69 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року справи за вказаними позовами об'єднано в одне провадження.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позовні вимоги ДПІ задоволено в повному обсязі, у задоволенні позову ТОВ «Югсталтранс» відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Югсталтранс» залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року - без змін.
ТОВ «Югсталтранс» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року та постановити нове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 січня 2011 року №0003121500/3, № 0003131500/3, та від 31 березня 2011 року №0002211500, № 0002221500.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 6 січня 2011 року №0003121500/3 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 303034,75 грн.), № 0003131500/3 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 510 грн.), та від 31 березня 2011 року №0002211500 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 108366,13 грн.), № 0002221500 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 170 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в актах перевірок, про порушення позивачем вимог статті 14 Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про оренду землі», статті 286 Податкового кодексу України у зв'язку із не поданням до податкового органу податкових декларацій по орендній платі за землю за 2008, 2009, 2010, 2011 роки.
Аналізуючи висновки попередніх судових інстанцій щодо дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Голопристанської міської ради від 26 січня 2005 року № 910 TOB «Югсталтранс» надано в оренду земельну ділянку площею 25 301 квадратних метрів строком на 5 років для розміщення магазину-складу.
Рішенням цієї ж ради від 30 травня 2007 року № 333 уточнено розмір земельної ділянки, переданої в оренду TOB «Югсталтранс», та визначено її в межах 23 620 кв. м.
5 червня 2007 року між Голопристанською міською радою та TOB «Югсталтранс» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,362 га, який зареєстровано у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 1 серпня 2007 року за № 4АА 001965- 040772100032.
Факт передачі землі в оренду підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, складеним в 2007 році (без вказівки на дату та місяць укладення).
7 лютого 2008 року між Голопристанською міською радою та TOB «Югсталтранс» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 1 серпня 2007 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками. Зазначеною додатковою угодою збільшено розмір орендної плати за землю на підставі рішення Голопристанської міської ради від 5 лютого 2008 року № 536.
Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції зазначили, що оскільки TOB «Югсталтранс» протягом 2008-2011 років фактично користувалося земельною ділянкою воно безпідставно не виконувало зобов'язання щодо сплати орендної плати та подання відповідних декларацій до податкового органу, а відтак донарахування грошових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.
Втім Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки передчасними, оскільки судові рішення прийняті без повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
При цьому статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд акцентує увагу на тому, що в пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року).
Відповідно до статей 2, 5, 13, 14 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України(набрав чинності 1січня 2011 року) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно з пунктами 288.3-288.5 статті 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Разом з тим, як слідує з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій не враховано наведених вимог чинного законодавства та практики ЄСПЛ.
Так, зокрема суди не перевірили з якого розміру орендної плати виходила ДПІ обчислюючи розмір грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, задовольняючи позовну вимогу ДПІ про стягнення з ТОВ «Югсталтранс»на користь місцевого бюджету Голопристанської міської ради заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, суди не перевірили наявності всіх обставин, що є передумовою стягнення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК (який регулював порядок стягнення податкового боргу на час звернення ДПІ з даним позовом) передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3 цієї ж статті Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого ДПІ позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення з платника податкового боргу у судовому порядку, до яких належать з'ясування факту узгодженості податкового зобов'язання, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту та надіслання платникові податкових вимог.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій на підставі належних доказів не встановлено всіх обставин, що входять до предмету доказування для цілей вирішення вказаної справи.
Оскільки вказані обставини залишені без оцінки, суди, задовольняючи позовні вимоги ДПІ, не врахували вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо активної участі суду з метою встановлення обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, яка визначена частинами 4 та 5 статті11 зазначеного вище Кодексу. Так, згідно із наведеними нормами, на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс» задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2012 року скасувати.
Справу № 2а-930/11/2170 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: О.В.Карась
А.О. Рибченко