04 лютого 2015 року м. Київ К/800/59832/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,
секретаря - Загороднього А.А.,
за участю представника позивача - Наконечної С.І.
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 814/5269/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області про зупинення дії податкових вимог, -
Приватне акціонерне товариство "Явкинський елеватор" (далі - позивач, ПАТ "Явкинський елеватор") звернулось в суд з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Баштанська ОДПІ) та Управління державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області (далі - УДКС України у Баштанській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові вимоги від 12 грудня 2013 року № 8/11-034 і № 7/11-034.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року, позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі Баштанська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 12 грудня 2013 року Баштанська ОДПІ прийняла податкову вимогу № 8/11-034 на суму 1 340 300 грн. та № №7/11-034 на суму 11 926 грн. в яких визначена заборгованість за бюджетною позичкою.
УДКС України у Баштанському районі надало суду довідку станом на 01 жовтня 2001 року, в якій відображена заборгованість позивача за фінансовою допомогою, отриманою згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року №1003.
Закупівля зерна і сортового насіння у 1995-1997 роках у сільгоспвиробника для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок, які врегульовані, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року № 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році", спільним Наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року №72/113 "Про затвердження Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року".
Відповідно до вказаного Порядку надання і повернення бюджетних позичок між державним казначейством у 1996-1997 роках між заготівельними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками укладались трьохсторонні угоди про надання бюджетної позички, відповідно до яких, заготівельні підприємства зобов'язувались закласти до державних ресурсів продовольче зерно в кількості, що відповідає сумі отриманої бюджетної позички та забезпечити повернення одержаної бюджетної позички в міру реалізації продукції. Товаровиробник в свою чергу зобов'язувався поставити в державні ресурси продовольче зерно за державним замовленням в кількості, яка відповідає сумі отриманого авансу.
Відповідно до пункту 3 Договорів про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна, заготівельне підприємство зобов'язується:
1) оформити бюджетну позичку строковим зобов'язанням;
2) укласти договір з товаровиробником на поставку у 1997 році продовольчого зерна за держзамовленням;
3) закласти в державні ресурси продовольче зерно в кількості, що відповідає сумі отриманої бюджетної позички;
4) забезпечити повне повернення одержаної бюджетної позички згідно з укладеним договором в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1997 року.
Наведене свідчить про те, що обов'язку заготівельного підприємства повернути позичку передує обов'язок товаровиробника (який є безпосереднім отримувачем авансу) поставити в державні ресурси зерно (насіння) в кількості, що відповідає сумі отриманого авансу, для його подальшої реалізації заготівельним підприємством та отримання ним виручки, за рахунок якої і здійснюється погашення позички.
Одночасно, особами, що несуть відповідальність за виконання державного контракту, є сільськогосподарські товаровиробники (фермерські господарства), які власне і отримували суми авансу, а не заготівельне підприємство, а тому відповідальність за поставку зерна за держконтрактом несе саме товаровиробник.
В свою чергу, на заготівельне підприємство покладався обов'язок забезпечити окремий облік зерна, прийнятого за угодами та передати його до держресурсів.
Отже, заготівельне підприємство може нести відповідальність лише в тому випадку, якщо воно отримало зерно від товаровиробника та не передало до держрезерву.
В даному випадку, Баштанською ОДПІ не доведено факту отримання позивачем зерна від товаровиробників та подальшої не передачі його до держресурсів, як умови притягнення заготівельного підприємства до відповідальності.
Разом з тим на підставі подань УДКС України у Баштанському районі Миколаївської області від 15 серпня 2013 року Баштанською ОДПІ надіслано ПАТ "Явкинський елеватор" податкові вимоги від 12 грудня 2013 року №7/11-034, №8/11-034, якими повідомлено про наявність простроченої заборгованості за бюджетними позичками, наданими на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом (замовленням) в 1997 році у сумі 1 352 226 грн. та встановлено, що у разі несплати вказаної заборгованості до платника податків будуть застосовані передбачені Кодексом заходи стягнення.
Суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, оскільки не може бути доказом, який підтверджує факт отримання фінансової допомоги та стан розрахунків з бюджетом.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Враховуючи вищевикладене при розгляді справи не було надані належним чином засвідченні копії доказів заборгованості відповідача перед бюджетом, зокрема первинні бухгалтерських та банківські документи, які б підтверджували надання позички ПАТ "Явкинський елеватор", накладні, рахунки, доказів проведення звірки взаєморозрахунків (ініціативу проведення звірки взаєморозрахунків покладено на управління державного казначейства).
Таким чином доказів заборгованості позивача перед бюджетом не надано, звірка взаєморозрахунків не проведена.
Крім того, відповідно до податкових вимог сума боргу по бюджетним позичкам надана на закупівлю с/г продукції за держконтрактом (замовленням) в 1997 році у сумі 1 352 226 грн., однак, згідно наданих до суду апеляційної інстанції договорів така сума позички становить 149 437, 21 грн.
Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання, свідчить про відсутність визначених статтею 59 Податкового кодексу України підстав для прийняття податкових вимог.
Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позов про визнання протиправними та скасування податкових вимог є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2014 року із змінами в мотивувальній частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді