04 лютого 2015 року м. Київ К/800/56749/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,
секретаря - Загороднього А.А.,
за участю представника позивача - Тітова М.І.
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі № 804/5747/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна" (далі - позивач, ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна") звернулось в суд з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 0000042206.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 0000042206.
В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем у період з 03 грудня 2013 року по 09 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна" з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за серпень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 1863/22-02/3820042 від 16 грудня 2013 року.
На підставі висновків названого Акту відповідачем 10 січня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042206, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 342 010,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 171 005,10 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в Акті перевірки, згідно з якими ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна" завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт у березні, травні 2013 року на суму 342 010,20 грн., що в свою чергу свідчить про здійснення господарських операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань та направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна" з ТОВ "СІНТЕЗ РЕСУРС" було укладено договір купівлі-продажу титану губчастого № 21/01-КрОкт від 21 січня 2013 року, з ТОВ "ВІРС" укладено договір поставки алюмінію А5 № 26/02 від 05 лютого 2013 року.
На виконання вказаних договорів виписані видаткові та податкові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Придбаний позивачем товар передано ДП "Науково-виробничий центр "Титан" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України" на підставі договору про переробку давальницької сировини № 01/02/13 від 01 лютого 2013 року.
Отримана після переробки продукція використана у власній господарській діяльності підприємства та експортована ЗАТ "Торговый дом Металлургический завод "Красный Окрябрь" (Росія) на підставі контракту № 100712-01/12 від 10 лютого 2012 року, що підтверджується ВМД, міжнародною ТТН, інвойсом, платіжним дорученням та випискою з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.
Зазначені документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується відповідачем.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді