19 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Заліській Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року, -
У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Емблер», в якому просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період роботи з 01.09.2013 по 15.10.2013 в сумі 56 721, 72 грн., штраф за дострокове розірвання трудової угоди в розмірі 43 216, 55 грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Свої вимоги обґрунтував тим, що між позивачем та відповідачем 23.07.2013 була укладена трудова угода №1, згідно умов якої ОСОБА_2 призначався на посаду головного шеф-кухаря ТОВ «Емблер» і зобов'язався виконувати трудові обов'язки згідно опису, який є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався створити належні умови для роботи та виплачувати працівнику заробітну плату.
Позивач вказував, що фактично був допущений до роботи 15.08.2013, проте в порушення умов договору відповідач не виплатив йому заробітну плату за період роботи з 01.09.2013 по 15.10.2013 та повідомив ОСОБА_2 15.10.2013 про його звільнення та розірвання трудової угоди.
Оскільки п. 4.1. договору передбачав, що за виконання трудових обов'язків працівникові нараховується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 3500 євро, позивач просив стягнути з ТОВ «Емблер» заборгованість по заробітній платі в сумі 56 721,72 грн., штраф за дострокове розірвання трудової угоди в розмірі 43 216, 55 грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Емблер» на користь ОСОБА_2 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з 01.09.2013 по 15.10.2013 у розмірі 56 721,72 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. Стягнуто з ТОВ «Емблер» моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Справа № 761/30202/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1696/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Мальцев Д.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. .
Апелянт зазначив, що трудові відносини були достроково й безпідставно розірвані з ініціативи відповідача й за такі дії п. 6.5 трудової угоди передбачена відповідальність у виді штрафу.
Також вказував, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не є справедливим, оскільки дострокове звільнення без пояснення причин призвело до психічних переживань ОСОБА_2 з приводу порушення його прав на оплату праці, приниження його престижу та ділової репутації, порушення нормальних життєвих зв'язків через нестачу коштів.
Посилаючись на вищевикладене, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2014 в частині відмови у позові щодо стягнення штрафу та стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2013 між ТОВ «Емблер» та громадянином ОСОБА_2 була підписана трудова угода №1 (а.с. 9-15).
Згідно умов даної угоди працівник призначався на посаду головного шеф-кухаря ТОВ «Емблер» і зобов'язався виконувати трудові обов'язки згідно опису, який є невід'ємною частиною договору, а роботодавець зобов'язався створювати належні умови для роботи та виплачувати працівнику заробітну плату у розмірі та порядку, встановленому договором.
Відповідно до пункту 6.3 укладеної угоди, остання вступає в силу з моменту підписання Наказу про прийом на роботу, але не раніше отримання дозволу на працевлаштування (а.с. 12).
Разом з тим, дозвіл на працевлаштування ОСОБА_2 не був отриманий ТОВ «Емблер», у зв'язку з чим укладена угода не може вважатися такою, що вступила в силу.
Відтак, посилання апелянта на п. 6.5 Трудової угоди як на підставу для стягнення з ТОВ «Емблер» штрафу у розмірі 4000 євро є необґрунтованими, оскільки зазначена угода не почала діяти і її положення не можуть створювати права та обов'язки для сторін.
Та обставина, що позивач фактично був допущений до роботи з 15.08.2013 та виконував свої трудові обов'язки свідчить про те, що між сторонами виникли трудові правовідносини, однак не надає підстави вважати, що вищезазначена угода вступила в силу і є чинною.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на те, що позивачем не обґрунтовано належним чином заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі саме 10 000 грн. та враховуючи обставини справи, характер і ступінь порушень, негативних наслідків, які настали у зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума 1 000 грн. є достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 протиправними діями відповідача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: В.А. Шебуєва
Л.Д. Українець