Справа № 11-сс/796/396/2015 Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 172 КПК Доповідач: ОСОБА_2
18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
особи, яка подала скаргу ОСОБА_7
представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти в сумі 30 тисяч Євро та 29 тисяч 450 доларів США, вилучені в ході обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що майно, вказане у клопотанні, відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України. Крім того, постановляючи ухвалу, слідчий суддя вказав, що законність походження коштів ОСОБА_7 , як власника коштів, не доведена, а враховуючи участь ОСОБА_11 в протидії протестним акціям на початку 2014 року та наявність підстав вважати, що вилучені кошти призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, слідчий суддя прийшов до висновку, що для забезпечення кримінального провадження необхідно накласти арешт на спірні грошові кошти.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07 лютого 2015 року просить скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про арешт майна при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120114100100002561 від 19 березня 2014 року. Вказує, що оскаржувана ухвала винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Апелянт зазначає, що вказані в ухвалі кошти він зберігає за місцем свого фактичного проживання, в іноземній валюті і використовує у товарообігу, а також для здійснення валютно-обмінних операцій. Зазначає, що квартира, в якій апелянт проживає, належить на праві власності ОСОБА_10 , з якою він проживає у цивільному шлюбі більше десяти років, та ОСОБА_11 . ОСОБА_7 вказує, що він не є стороною даного кримінального провадження і не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану неправомірними діями, а накладення арешту на належні йому кошти може призвести до обмеження чи до припинення правомірної підприємницької діяльності, яку апелянт здійснює, що порушить його конституційні права, передбачені ч. 1 ст. 41 Конституції України. Наостанок апелянт зазначає, що особа, яка заявила клопотання, не зазначила правових підстав для накладення арешту та не довела його необхідності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 та залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідування злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід як накладення арешту на грошові кошти в сумі 30 тисяч Євро та 29 тисяч 450 доларів США, вилучені в ході обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в СВ управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100100002561 від 19.03.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 171 КК України, а також злочинів, вчинених невстановленими слідством особами, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування, 31.01.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2015 року проведено обшук у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зазначена заборона здійснена у кримінальному провадженні, яке порушено по факту вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, п.п. 1,5 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 171 КК України, а також злочинів, вчинених невстановленими слідством особами, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що матеріали кримінального провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме здійсненню швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобіганню будь-яких негативних наслідків, у тому числі - зміні меж території України і захоплення державної влади.
Зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_12 доводи про належність йому визначених коштів на праві власності не підтверджуються наявними в матеріалах клопотання доводами, а посилання на те, що апелянт перебуває понад десять років у цивільному шлюбі з ОСОБА_10 , суперечать показам останньої і не відповідають дійсності, тому не можуть бути підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, задоволено клопотання слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти в сумі 30 тисяч Євро та 29 тисяч 450 доларів США, вилучені в ході обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
_____________ ______________ _____________