Справа № 11-сс/796/402/2015 Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 5 слідчого управління ГУМВС України в Київській області ОСОБА_9 , погоджене зі старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області, юристом 2 класу ОСОБА_10 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - автомобіль марки «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 .
В обґрунтування вказаного рішення, слідчий суддя зазначив, що в провадженні слідчого управління ГУМВС України знаходяться матеріали кримінального провадження № 12014110000000333 від 24.10.2104 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вказав, що з метою можливої конфіскації, на належне підозрюваному ОСОБА_8 майно слід накласти арешт. Крім того, в ухвалі слідчого судді зазначено, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України є особливо тяжким, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Оцінюючи розмір шкоди у кримінальному провадженні, слідчий суддя зазначив, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту належної підозрюваному машини, є розумним та співмірним, а тому задовольнив клопотання старшого слідчого.
Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно ,а саме - автомобіль марки «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстрований на підозрюваного ОСОБА_8 , заборонивши розпорядження даним автомобілем без обмеження прав його використання. Зазначає, що судом не враховано, що арешт майна до судового рішення про конфіскацію чи вилучення такого майна є тимчасовим заходом обмеження права власності. Крім того, вказує, що майно, на яке накладено арешт, перебуває у спільній сумісній власності підозрюваного і його дружини, яка на вагітна даний час, а тому потреби судового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Апелянт зазначає, що враховуючи приписи кримінально-процесуального закону, суд мав би дійти переконання про можливість арешту майна - автомобіля, найменш обтяжливим способом, а саме - забороною права його розпорядження, при якому власник не може самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження, зміни стану чи призначення.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного і захисника, які підтримали подану підозрюваним апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого, можливості відчужувати певне його майно до скасування такої заборони у встановленому КПК України порядку. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.
При судовому розгляді клопотання слідчий суддя повинен перевірити відповідність змісту клопотання вимогам закону, з'ясувати питання наявності правових підстав для накладення арешту та доцільності його накладення в межах даного кримінального провадження (ст. ст. 171, 173 КПК України).
Зазначена заборона здійснена у кримінальному провадженні, яке порушено по факту вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно встановленоїорганами досудового розслідуванняособи.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах кримінального провадження наявна справжня потреба у накладенні арешту на майно.
При апеляційному розгляді встановлено, що 09.02.2015 року за матеріалами клопотання слідчого складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та вручено останньому. З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 , будучи начальником відділу орендних відносин регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області, підозрюється в одержанні неправомірної вигоди у розмірі 8 000 гривень з використанням свого службового становища за сприяння укладенню договору оренди складського приміщення площею 493,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідування встановлено, що у власності підозрюваного перебуває автомобіль марки «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, який інкримінується підозрюваному, є особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацією майна. Арешт вказаного нерухомого майна, що належить підозрюваному, має на меті забезпечити можливу конфіскацію майна останнього, яке відповідає визначеним у ч. 2,3 ст. 170 КПК України критеріям в частині накладення арешту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність обмеження права власності підозрюваного ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, а тому доводи апеляційної скарги представника підозрюваного, не заслуговують на увагу.
Враховуючи наведене, зазначені в апеляційній скарзі підозрюваного доводи та підстави, за яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді, не є визначеними законом підставами для скасування судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404-405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 5 слідчого управління ГУМВС України в Київській області ОСОБА_9 , погоджене зі старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області, юристом 2 класу ОСОБА_10 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
_____________ ______________ _____________