24 лютого 2015 року м. Київ К/800/2928/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря Кошелєва С.В.,
за участю представників: Запорізької митниці - Корчинської М.В., ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" - Родька О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі №808/178/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2014 року ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" звернулося в суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №112020001/2013/000037/12 від 17.10.2013р.; зобов'язати Запорізьку митницю в установленому законом порядку скласти і надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6440,73грн. та мито у розмірі 1678,86грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав митному органу всі необхідні документи для встановлення митної вартості товару за ціною угоди, а тому оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за резервним методом є протиправним і підлягає скасуванню.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112020001/2013/000037/2 від 17.10.2013 р., винесене відносно ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт". Зобов'язано відповідача в установленому законодавством порядку скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 (шість тисяч чотириста сорок) грн. 73 коп. та мито в розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн. 86 коп.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2013р. №009-069-СG13 з Компанією "ATAI" S.R.L (Республіка Молдова) (Продавець) та відповідно до додатку № 1 від 01.08.2013 і комерційного інвойсу від 02.10.2013 № АТ 3811, позивачем (Покупець) придбана кислота хлористоводнева технічна (соляна кислота), визначена в додатку та інвойсі асортименту, кількості, ціни, загальною вартістю 1305,10 EUR (14 162, 03 грн.). При цьому вартість перевезення складає - 2 278 EUR.
Даний товар поданий до митного оформлення згідно ВМД №112020001/2013/001267 від 09.10.2013 та задекларована його митна вартість згідно ст.58 Митного кодексу України за першим методом (за ціною договору) та митна вартість товару становить 1 305, 10 EUR (14 162, 03 грн.). На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару, позивачем подані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №009-069-СG13 від 01.08.2013р. з додатком №1 на поставку кислоти хлористоводневої технічної (соляної кислоти), укладений між позивачем та суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності - продавцем за контрактом - компанією "ATAI" S.R.L.; договір перевезення №309-075ВG13 від 22.08.2013 р. на перевезення кислоти хлористоводневої технічної (соляної кислоти), укладений між позивачем та компанією "ATAI" S.R.L. (перевізником за договором); дозвіл на ввезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів №239/1-2013, виданий позивачу на ввезення автомобільним транспортом кислоти хлористоводневої технічної (соляної кислоти) у кількості 24 тони (однієї автоцистерни) від експортера - компанії "ATAI" S.R.L. Республіка Молдова; дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища №224-вр від 09.12.2011 р. на право здійснення позивачем зберігання/використання соляної кислоти; інвойс №АТ3811 від 02.10.2013р. на оплату кислоти хлористоводневої технічної (соляної кислоти), поставленої відповідно до умов контракту №009-069-СG13 від 01.08.13р. з додатком №1 у кількості 22,780 т. на суму 1 025, 10 Євро; ліцензія серії АВ №582708 Державного комітету України з питань контролю наркотиками, видана позивачу на право придбання, зберігання, ввезення на територію України, реалізацію (відпуск), використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів"; платіжне доручення №1739 від 08.10.2013 р. про перерахування коштів у розмірі 1 025,10 Євро за кислоту соляну згідно контракту № № 009-069-СG13 від 01.08.13р.; сертифікат якості на кислоту хлористоводневу технічну (соляну кислоту) № 6735 від 02.10.2013 р. (оригінал, переклад); довідка від 02.10.13 р. про транспортні витрати з доставки вантажу у розмірі 2 278 Євро.
Митним органом скоригована митна вартість товару у сторону збільшення та визначена на рівні 4100,40 Євро (44 494, 63 грн.), про що прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013 №112020001/2013/000037/2 за резервним методом.
Митним органом направлене декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для визначення митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На зазначений запит позивачем до митного органу надані наступні документи: додаток № 17 від 02.08.2013 р. до контракту на постачання кислоти соляної між компанією СНІМСОМРLЕХ S.A BORZESTI та "ATAI" S.R.L. з метою підтвердження рівня ціни заводу-виробника, яка склала 38 Євро за тону; копія експортної митної декларації для підтвердження ціни країни-експортера; інвойс заводу-виробника на оплату кислоти хлористоводневої технічної (соляної кислоти), поставленої компанії "ATAI" S.R.L. для експорту позивачу у кількості 22,780 т. за ціною 38 Євро на суму 865,64 Євро; комерційна пропозиція компанії АТАІ щодо рівня цін на товар, довідки про підтвердження оплати за товар та транспортні витрати.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що воно прийняте у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах наявні розбіжності), а саме: в комерційній пропозиції № 231/1 від 10.07.2013р. назва продукту "соляна кислота синтетична (мін 32 %)" (згідно сертифікату якості № 6735 від 02.10.2013 - 34 % (мін 33 %); в рахунок №ССВ ЕІ 13240/02.10.2013 на здійснення платежів продавцем третім особам назва продукту "кислота хлористоводнева", що не відповідає назві за сертифікатом якості та інвойсом №АТ 3811 від 02.10.2013 р. "кислота хлористоводнева технічна (соляна кислота)". Виписка з бухгалтерської документації та каталоги, прайс-листи виробника товару позивачем не були надані.
Також підставою для прийняття митним органом оскаржуваного рішення є висновок митного органу, про те, що документи, надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять певний ряд розбіжностей а саме: 1) згідно умов контракту № 009-069-СG13 від 01.08.13 р. у частині п.4.3 зазначено, що кожна партія товару супроводжується оригіналом інвойсу, але з даною партією товару оригінал інвойсу не надходив; 2) в довідці про транспортні витрати від 02.10.13 р. відсутнє посилання на товаротранспортну накладну та не вказано назву товару; 3) в платіжному дорученні №1739 від 08.10.13р. відсутнє посилання на додаток №1 до контракту № 009-069-СG13 від 01.08.13 р. Тому дане платіжне доручення відображає лише рух коштів. Позивач із визначеною відповідачем митною вартістю товару не погодився та скористався наданим ч.7 статті 55 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.
Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем були надані необхідні документи відповідно митного законодавства, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, митний орган не надав аргументованих доказів, що позивачем заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості, тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визначенні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій в частині покладання зобов'язань на Запорізьку митницю щодо складання та надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 грн. 73 коп. та мита в розмірі 1 678 грн. 86 коп. виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості.
Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1,2 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані відповідачу усі наявні в нього документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, що необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Крім того, встановлено, що на вимогу відповідача додаткові документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною договору, позивачем були надані.
Відмовляючи у митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять неповні відомості та містять ряд розбіжностей. Однак, наведені в оскаржуваному рішенні неповні відомості і розбіжності не є такими в розумінні ч.6 ст.54 МК України, так як надані основні, а потім і додаткові документи об'єктивно підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною договору та числового значення митної вартості і її складових.
Виходячи з наведеного висновки митного органу стосовно недоліків наданих декларантом документів, при врахуванні їх в сукупності є не обґрунтованими, оскільки зазначені недоліки не є такими, що мають розбіжності між собою або містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, згідно положень ч.6. ст. 54 МКУ.
Враховуючи наведене судами першої та апеляційної інстанції встановлена відсутність неточностей та розбіжностей у поданих до розмитнення документах, а виходячи з цього і відсутність витребування додаткових документів, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим, таким, що відповідають нормам матеріального та процесуального права і підстав для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, щодо зобов'язання Запорізьку митницю про складання та надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 грн. 73 коп. та мита в розмірі 1 678 грн. 86 коп. колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості суду зобов'язати відповідача до вчинення відповідних дій по поверненню надмірно сплачених платежів.
Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
За змістом наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Запорізьку митницю про складання та надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 грн. 73 коп. та мита в розмірі 1 678 грн. 86 коп., тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо зобов'язання відповідача до вчинення відповідних дій по поверненню надмірно сплачених платежів, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Запорізьку митницю про складання та надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 грн. 73 коп. та мита в розмірі 1 678 грн. 86 коп., з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року скасувати.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року змінити, скасувати в частині зобов'язання Запорізьку митницю про складання та надання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання на повернення ТОВ "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6 440 грн. 73 коп. та мита в розмірі 1 678 грн. 86 коп.. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: