"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/29530/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області про визнання рішення від 06 листопада 2011 року протиправним та зобов'язання здійснити нарахування пенсії з 26 вересня 2011 року з урахуванням довідки № 781 від 20 серпня 2009 року про заробітну плату.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2013 року поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2013 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року скасовано постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2013 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що з 26 вересня 2011 року позивачу призначено пенсію за віком.
Водночас, під час призначення пенсії довідку № 781 від 20 серпня 2009 року про заробітну плату відповідачем не враховано, про що свідчить рішення від 06 листопада 2011 року.
Рішення відповідача мотивоване тим, що відсутня можливість перевірити достовірність вказаних в довідці сум в зв'язку з відсутністю первинних документів. Крім цього, враховувався факт, що раніше іншим працівникам цього підприємства видавались довідки про заробітну плату з грубим порушенням законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з цим позовом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача на ДП "Завод "Автоскло" ім. К. Т. Бондарева за період з 16 липня 1973 року по 18 вересня 2000 року повністю підтверджено записами в трудовій книжці, а довідку про заробітну плату їй видано на підставі особових рахунків за 1987-1991 роки, тому відповідач безпідставно відмовив у перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробіток за вказаний період роботи.
Скасовуючи це рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір заробітної плати, зазначений в довідці, не підтверджений первинними документами. Також суд посилався на акти зустрічної перевірки, в яких виявлені розбіжності між сумою, зазначеною в довідці, та сумою в первинних документах стосовно інших робітників цього підприємства.
Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до абзаців 1 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 17 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відповідно до п. 38 Порядку орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що для обчислення пенсії, за бажанням пенсіонера може також враховуватись заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, до таких документів відносяться і особові рахунки у розумінні п. 17 Порядку.
У разі якщо у відповідача виникає сумнів, щодо сум, зазначених в довідці про заробітну плату, останній має право, серед іншого, вимагати від підприємств, установ та організацій подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач бажає для обчислення пенсії враховувати заробітну плату за період його роботи за 1987 -1991 роки. При цьому, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії видана позивачу на підставі особових рахунків, що повністю відповідає п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, відповідачем відхилено вищезазначену довідку через те, що розмір заробітної плати, зазначений в довідці, не підтверджений первинними документами.
При цьому, причина такого рішення відповідачем не обґрунтована, зустрічна перевірка не проведена, додаткові документи не витребувані, а лише зроблено посилання на акти зустрічної перевірки, в яких виявлені розбіжності між сумою, зазначеною в довідці, та сумою, зазначеною в первинних документах стосовно інших працівників цього підприємства.
Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, це означає, що рішення, прийняте на основі припущень, прийняте з порушенням цих норм.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення органу пенсійного фонду не може ґрунтуватися на припущенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин колегія суддів, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2013 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: