"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/40597/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Науменко Кристини Сергіївни, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни, третя особа: ОСОБА_7 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Науменко К. С., Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І. В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Науменко К. С. щодо не розгляду заяви позивача про внесення змін до запису Державного реєстру прав, яка зареєстрована 26 листопада 2013 року в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав за реєстровим № 4163624; визнано протиправними дії Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області щодо передачі заяви позивача про внесення змін до запису Державного реєстру прав, яка зареєстрована 26 листопада 2013 року в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав за реєстровим № 4163624, на розгляд до Державної реєстраційної служби України; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І. В. від 26 листопад 2013 року № 8351939, прийняте за заявою позивача про внесення змін до запису Державного реєстру прав, яка зареєстрована 26 листопада 2013 року в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав за реєстровим № 4163624; зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області розглянути заяву позивача про внесення змін до запису Державного реєстру прав, яка зареєстрована 26 листопада 2013 року в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав за реєстровим № 4163624, та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області звернулась з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушенням судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заперечень не надходило.
Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Таким чином суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах задоволення позовних вимог позивача.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що 26 листопада 2013 року позивач звернулась до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказана заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 листопада 2013 року отримана та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Науменко К.С. за № 4163624, про що свідчить картка прийому заяви № 8319073.
Рішення по заяві позивача про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Харківського міського управління юстиції не приймалося, оскільки заява передана для прийняття рішення до Державної реєстраційної служби України.
26 листопада 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мощонською І.В. Державної реєстраційної служби України прийнято спірне рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8351939.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач заявила цей позов.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Як встановлено судами, позивач звернулася до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції від 26 листопада 2013 року із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою позову є, зокрема, рішення суду у цивільні справі № 646/4333/13-ц про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, врегульовано Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженим наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).
Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що внесення змін до записів Державного реєстру прав можливе виключно у випадку зміни відомостей, зокрема про суб'єкта права, при цьому сам суб'єкт права залишається незмінним, змінюються лише певні його ідентифікуючі ознаки (прізвище, ім'я, ідентифікаційний номер).
При цьому заявник (заінтересована особа), у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав, це - особа, відомості про яку містяться у відповідному записі Державного реєстру прав (п. 1.2. Порядку № 3502/5).
У випадку ж зміни суб'єкта (власника, сторони договору тощо) відбувається перехід прав та обов'язків від однієї фізичної особи до іншої, тому у такому разі особа звертається про внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів державного реєстру прав.
Тами чином, рішення суду у цивільній справі про скасування свідоцтва про право власності без скасування запису в Державному реєстрі не створює для особи права на внесення до нього змін.
Між тим, всупереч наведеним нормам, суди не дали оцінки тому, що у державному реєстрі прав містяться відомості щодо спірного майна за іншими особами, не з'ясували дійсної мети звернення позивача до суду, не роз'яснили позивачу правові наслідки оспорення акту суб'єкта владних повноважень та можливість відновлення уявного порушеного права позивачів таким способом.
Підставами для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчиняє ці дії. Утім, обов'язковою умовою визнання дій неправомірними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання відповідно до ст. 2 КАС України.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна позиція викладена у листі Верхового Суду України від 01 квітня 2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України", - якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.
У розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.
Згідно із ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини у справі, зокрема щодо порушеного права позивача, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову з направленням справи на новий розгляд для з'ясування всіх обставин у справі.
Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу відповідача слід задовольнити частково.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 220 КАС України, підстав для перегляду та скасування рішень судів в частині відмови в задоволенні позову не встановлено.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року в частині задоволення позову скасувати, а справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: