12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/47412/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Кочана В.М.,
Олексієнка М.М., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу № 73, за касаційною скаргою Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2012 року, -
встановив:
У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу № 73 від 27 січня 2011 року про вжиття заходів повернення коштів, виплачених йому як допомога по безробіттю в сумі 6437,75 гривень.
В обґрунтування позову послався на те, що на момент отримання статусу безробітного він не відносився до зайнятого населення, а тому не порушив вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2012 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 73 від 27 січня 2011 року Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області про вжиття заходів повернення ОСОБА_4 виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 6437,75 гривень.
У касаційній скарзі Коломийський міськрайонний центр зайнятості Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2012 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 червня 2010 року ОСОБА_4 отримав статус безробітного. 27 січня 2011 року Коломийським міськрайонним центром зайнятості Івано-Франківської області видано наказ № 73 про вжиття заходів щодо повернення позивачем коштів, виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 6437,75 гривень, оскільки на час реєстрації у центрі зайнятості він перебував у трудових відносинах з Національним академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької, про що не повідомив.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до центру зайнятості в період, коли вже не перебував у трудових відносинах з Національним академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької, а тому підстав для повернення виплаченої допомоги по безробіттю немає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у
державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно підпункту «б» пункту 3 статті 1 цього Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пов'язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.
У відповідності до частин 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 4 червня 2010 року уклав договір з Національним академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької, відповідно до якого він зобов'язувався розмістити інформаційні афіші про виставу та інформаційно-рекламний банер і розповсюдити інформаційні листівки. Дану роботу позивач повинен був виконати до початку вистави, тобто, до 25 червня 2010 року. Акт про виконання цього договору був підписаний 21 червня 2010 року.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо підтвердження факту припинення трудового договору, укладеного між позивачем і Національним академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької, до моменту постановлення його на облік в якості безробітного, а тому наказ про вжиття заходів щодо повернення виплачених коштів є незаконним та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позивачем доведено, що на час звернення до центру зайнятості він у трудових відносин не перебував, на відміну від відповідача, яким всупереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду доказів у підтвердження заперечень на позов, такий задоволений судами попередніх інстанції обґрунтовано.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2012 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області - залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Коломийського міськрайонного центру зайнятості Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу № 73 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Кочан В.М.
Олексієнко М.М.