04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/23899/12
№ К/9991/23899/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011
у справі № 2а-11512/08/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного підприємства (ПП) «Бастіон»
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (МДПІ)
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0004452301/0.
В касаційній скарзі МДПІ просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2010, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.10.2008 № 115/231/31123683, про порушення ПП «Бастіон» норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 50653,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, жовтень-грудень 2006 року, січень-червень 2007 року у зв'язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу
ТОВ «Трансагросервіс», яке за місцезнаходженням відсутнє, документи від імені якого підписані не встановленою особою, що підтверджується висновком техніко-криміналістичної експертизи від 21.02.2008, проведеною експертом Криворізького МУ НДЕКЦ УМВС України в Дніпропетровській області в кримінальному провадженні.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0004452301/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 75980,00 грн. (у т.ч. 50653,00 грн. - основний платіж та 25327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У судовому процесі встановлено, що між ПП «Бастіон» (замовник) та
ТОВ «Трансагросервіс» (виконавець) укладені договори від 01.01.2005 № 11/05 та № 12/05, згідно яких виконавець зобов'язується надати транспортні пасажирські послуги, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити послуги.
Отримання позивачем транспортних послуг від ТОВ «Трансагросервіс» підтверджується приєднаними до справи копіями актів про надання транспортних послуг, актів виконаних робіт (а.с.153-167, 183-185, 201-211), квитанціями до прибуткових касових ордерів щодо сплати вартості послуг (а.с.143-152, 212-221), податкових накладних (а.с.168-182, 187-200).
Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).
Даючи оцінку висновку експерта Криворізького МУ НДЕКЦ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.02.2008 № 58/04/06-110, що бухгалтерські та податкові документи ТОВ «Трансагросервіс» мають ознаки підробки (на фінансові документи нанесена не печатка ТОВ «Трансагросервіс» або нанесена печатка струйно-крапельним шляхом з використанням кольорової копіювальної техніки, в податкових накладних підписи виконані струйно-крапельним шляхом за допомогою копіювальної техніки струйного типу) (а. с.98-114), суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, взяв до уваги, що цим висновком підтверджено, що частина податкових накладних містить відтиск оригіналу печатки ТОВ «Трансагросервіс»; стосовно 2-х податкових накладних висновок експерта відсутній. Згідно з цим висновком відтиски круглої печатки на наданих для дослідження документах, дати виписування яких припадають на період з 16.11.2006 по 30.06.2007 (акти виконаних робіт, податкові накладні, квитанції за транспортні послуги, акти на здійснення транспортних послуг - всього 96 найменувань) нанесені круглою печаткою ТОВ «Трансагросервіс» (а.с.129-130); вирішити питання, чи одним кліше нанесені відтиски круглої печатки ТОВ «Трансагросервіс» в податкових накладних № 166 від 31.01.2006, № 170 від 28.02.2006, № 181 від 15.03.2006, № 186 від 31.03.2006, № 55 від 30.04.2007, № 62 від 15.05.2007, № 65 від 31.05.2007, не видається можливим, так само, як і вирішити питання щодо відповідності підпису ОСОБА_4 в графі «головний бухгалтер» в квитанціях на надання транспортних послуг (дати оформлення з 21.02.2006 по 18.04.2007), в графі «виконавець» в актах про надання транспортних послуг, в графі «підпис і прізвище особи, яка видала податкову накладну» (всього 105 найменувань документів) (а.с.132-134).
Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
В постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування норм пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, вказавши, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов юридично правильного висновку, що податковий орган, у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України, не спростував надані позивачем докази щодо поставки транспортних послуг, сплачені суми ПДВ в ціні за які позивач включив до суми податкового кредиту, а відтак не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0004452301/0.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.В. Вербицька
підписМ.П. Зайцев