04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/24439/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 19.10.2011
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012
у справі № 2а-13531/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фаер Груп»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.06.2011 № 0005462310.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення ТОВ «Фаер Груп» грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 02.06.2011 № 615/23-10/34414469. Згідно з цим актом товариством порушені норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищена сума валових витрат у податковому обліку за 2010 рік за наслідками нікчемних правочинів з поставки товарів від ТОВ «ФК Соларіс» та ТОВ «Євроопт ЛТД», у результаті чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за 2010 рік на 75739,44 грн. За висновком податкового органу правочини, укладені позивачем з ТОВ «ФК Соларіс» та ТОВ «Євроопт ЛТД», є нікчемним з огляду на відсутність у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів), технічного персоналу, необхідних для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, та з врахуванням порушеного відносно директора ТОВ «ФК Соларіс» ОСОБА_4 кримінального переслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 215 Кримінального кодексу України.
За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0005462310 про збільшення ТОВ «Фаер Груп» грошового зобов'язання з податку на прибуток на 75739,00 грн. за основним платежем та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 18935,00 грн.
У судовому процесі встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток за податкові періоди впродовж 2010 року витрати на оплату товарів (фарба, плівка, папір), отриманих від ТОВ «Євроопт ЛТД» та ТОВ «ФК Соларіс» за договорами від 18.10.2010 № 18/10/2010 та від 29.11.2010 № 29/11/2010 відповідно. За наслідками виконання вказаних договорів постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні, а позивач оплатив вартість отриманого товару.
За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).
Співставлення наведених норм свідчить про те, що однією з підстав, які дають право платнику податку віднести витрати на придбання товарів (послуг) до складу валових витрат, є зв'язок цих витрат із його (платника податку) господарською діяльністю.
На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів поставки від 18.10.2010 № 18/10/2010 та від 29.11.2010 № 29/11/2010, видаткових та податкових накладних, виписок із банківського рахунку позивача; доказів використання отриманого товару у виробництві продукції (етикеток, наклейок, стікерів), яка у подальшому реалізовувалась низці споживачів (актів списання ТМЦ (папір, фарба) зі складського зберігання у виробництво за листопад - грудень 2010 року, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (продукції позивача), видаткових накладних, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ТОВ «Євроопт ЛТД» та ТОВ «ФК Соларіс» товару та зв'язок цих витрат із господарською діяльністю позивача. Оцінка судами попередніх інстанцій доказів, на підставі яких встановлені ці обставини у справі, відповідає правилам статті 86 КАС України. Доводи позивача про його необізнаність з фактами порушення особами, які діяли від імені ТОВ «Євроопт ЛТД» та ТОВ «ФК Соларіс», податкового законодавства в судовому процесі ДПІ не були спростовані, а докази про ухвалення судового рішення в кримінальній справі, стосовно якої є посилання в акті перевірки, не надані. За встановлення вказаних обставин та з врахуванням того, що висновок ДПІ обґрунтований посиланням на акти перевірок ТОВ «Євроопт ЛТД» та ТОВ «ФК Соларіс», якими встановлена відсутність цих юридичних осіб за місцезнаходженням, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем валових витрат за наслідками господарської операції із цими постачальниками. Такий висновок відповідає правильному застосуванню і норми частини другої ст. 71 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення в судовому процесі правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, які оскаржені до суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 19.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.В. Вербицька
підписМ.П. Зайцев