Справа № 373/530/15-а
27 лютого 2015 року Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, що діє як адміністративний суд, Колодко Л.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Переяслав-Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася з даним адміністративним позовом в суд. Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 13.05.2013 року вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Переяслав-Хмельницькому та отримує пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу". Розмір її пенсії був розрахований на підставі довідок від 07.05.2013 року за №131 та №04-32-686 про заробітну плату, де враховано лише такі складові: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років. 10.12.2014 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області з заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з тим, що у заробіток для обчислення пенсії не були включені суми нарахованої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації, які входять в склад заробітної плати державного службовця та на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому мають бути включені до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця, але їй відмовлено в перерахунку її пенсії.
Просила визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у проведенні перерахунку її пенсії державного службовця на підставі довідок від 04.12.2014 року №268 та №109-05-1761 про складові заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та сум індексації; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області провести перерахунок з 13.05.2013 року її пенсії державного службовця на підставі довідок від 07.05.2013 року №131 та №04-32-686 та від 04.12.2014 року №268 та від №109-05-1761, враховуючи всі складові її заробітної плати, в тому числі суми матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, суми індексації, в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески.
24.02.2015 року відповідач надіслав заперечення проти позову, в якому просить відмовити позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пенсія їй призначена згідно чинного законодавства, заперечує включенню сум індексації до заробітної плати при обчисленні пенсії, оскільки такі суми не враховуються до складу грошових доходів населення. Крім того, позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, приймаючи до уваги, що могла дізнатись про порушення свого права щодо нарахування пенсії з 13.05.2013 року.
Справа розглядалась в порядку скороченого провадження відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_3 з 13.05.2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та отримує пенсію державного службовця.
Розмір її пенсії був визначений відповідачем на підставі довідок від 07.05.2013 року за №131 та №04-32-686 про заробітну плату, враховуючи лише такі складові: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років.
10.12.2014 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області з заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з тим, що у заробіток для обчислення пенсії не були включені суми нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації, які входять в склад заробітної плати державного службовця та на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому мають бути включені до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця, але їй відмовлено в перерахунку її пенсії. До даної заяви було додано довідки від 04.12.2014 року №268 та від 04.12.2014 року за №09-05-1761, що видані Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією про складові заробітної плати з врахуванням надбавок та премій, що не були враховані при розрахунку пенсії.
15.12.2014 року позивач отримала відповідь відповідача про відмову в перерахунку їй пенсії. (а.с. 17)
Судом встановлено, що має місце спір фізичної особи (пенсіонера) із суб'єктом владних повноважень (Управлінням Пенсійного фонду України) щодо оскарження його рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Правовідносини регулюються ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу», Законом України «Про оплату праці», ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення», ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В силу ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч.1 даної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 21-430а11, постанова від 20.02.2012 року (за аналогічним позовом), прийшов до таких правових висновків:
«Усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, Верховний Суд вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваних ухвалах про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії. Матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця. За змістом наведених норм (ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів «Про державну службу» № 3723-XII та «Про оплату праці» № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та стаття 66 Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788XII».
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Доводи відповідача, що суми індексації до заробітної плати не включаються при обчисленні пенсії, так як ці суми не враховуються до складу грошових доходів населення, суд оцінює критично з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 09.07.1991 року індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно абз.3 ч.1 ст. 2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 09.07.1991 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Приписами абз.1 ч.1 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Положеннями ч.2 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до абз.7 п.2 ч.3 ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Виходячи з комплексного аналізу вищеназваних норм, суд дійшов до висновку про те, що індексація грошового забезпечення включається у загальну суму заробітної плати, на яку нараховується внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а відтак є частиною заробітної плати та враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
На підставі зазначеного суд дійшов до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації повинні бути враховані в заробіток позивачки для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, оскільки на них фактично нараховані та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, позивачу ОСОБА_3 нараховувалась пенсія, як державному службовцю, без врахування вищезазначених складових, тобто ОСОБА_3 не отримала з вини Управління пенсію, яка не була ним нарахована.
За таких обставин, до даних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч.2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.
Приписами ч.2 ст. 99 КАС України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 повинна була дізнатися про порушення своїх прав з моменту отримання листа відповідача від 15.12.2014 року №134/Ф-01, а тому пенсія не може бути виплачена Управління за період з 13.05.2013 року по 14.06.2014 року.
Отже, позовні вимоги за період з 13.05.2013 року по 14.06.2014 року слід залишити без розгляду.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не навів доказів на обгрунтування своїх заперечень проти позову.
Судом встановлено неправомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу.
З огляду на вищевикладені обставини, адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу» ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 20, 21, 46, 66 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 1, 2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII від 09.07.1991 року, постановою Верховного Суду України від 20.02.2012 року у справі №21-430а 11, ст. ст. 11, 70, 71, 159, 160, 162, 163, 183-2 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у проведенні перерахунку її пенсії державного службовця на підставі довідок від 04.12.2014 року №268 та №109-05-1761 про складові заробітної плати з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та сум індексації.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області провести перерахунок її пенсії державного службовця на підставі довідок від 07.05.2013 року №131 та №04-32-686 та від 04.12.2014 року №268 та від №109-05-1761, враховуючи всі складові її заробітної плати, в тому числі суми матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, суми індексації, в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, тобто з 15.06.2014 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд з дня отримання копії постанови суду з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.В. Колодко