Києво-Святошинський районний суд Київської області
Справа № 369/11922/14-ц
Провадження № 2/369/655/15
Іменем України
24.02.2015 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Ковальчук Л.М.
при секретарі Рябець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не проживає за місцем реєстрації,
У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не проживає за місцем реєстрації, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 25 липня 2013 року.
За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхня дочка ОСОБА_3, 07 лютого 2013 року, але фактично проживають лише ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року шлюб між ними було розірвано та встановлено факт, що з грудня 2013 року ОСОБА_2 не проживає разом з ОСОБА_4
ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 не проживає з ним однією сім'єю, а фактично проживає у м. Чернігів, який є її рідним місцем, та постійно там працює.
ОСОБА_2 не спілкується з родиною, не цікавиться долею сім'ї та її утриманням.
ПП «ЖЕК «Оселя» у своїх розрахунках за послуги з утримання квартири вказують вартість послуг з розрахунку за три особи, та нараховують відповідну суму коштів, яку ОСОБА_1 сплачує і за себе, і за ОСОБА_2
З грудня 2013 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою знятися з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі, але вона відмовилася від вчинення таких дій.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, з грудня 2013 року, та стягнути з неї судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 поданий позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.
Оскільки представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили у ОСОБА_5 по ? частці квартири АДРЕСА_1, житловою площею 21,4 кв.м., загальною площею 40,5 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири серії ВТК № 419821, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 3068.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 21 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 733, було розірвано.
Відповідно до Акта депутата Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, складеного 05 листопада 2014 року у присутності співвласника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, встановлено, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі, про що свідчить відсутність її особистих речей та свідчення сусідів.
Відповідно до довідки за Формою № 3 від 06 листопада 2014 року, виданої ПП «ЖЕК «Оселя», за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1, як власник ? частини, ОСОБА_2, як власниця ? частини, та їхня дочка ОСОБА_3
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилався, що нарахування оплати за послуги з утримання будинку відбувається з розрахунку на 3 осіб, у зв'язку з чим для уникнення виникнення заборгованості він сплачує за вказані послуги як за себе та дочку, так і за ОСОБА_2, яка не проживає у вказаній квартирі, та на підтвердження додає відповідні квитанції.
Однак, суд не може враховувати такі твердження позивача та надані квитанції у якості достатнього, належного та допустимого доказу, адже у них не міститься інформації щодо кількості зареєстрованих у квартирі осіб, та не можливо встановити, чи впливає це на розрахунок оплати за надані послуги.
Відповідно до вимог ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Проживання чи не проживання у будинку (квартирі), що належить особі на праві приватної власності, є різновидом користування та розпорядження жилим приміщенням, яке власник здійснює на власний розсуд.
З огляду на норми чинного житлового законодавства, вимога позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена, оскільки не відповідає вимогам закону та порушує права ОСОБА_2 як законного власника.
Окрім того, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду із вказаним позовом не надав достатніх доказів, що ОСОБА_2 не проживає у житловому приміщенні, та протягом якого строку вона відсутня, що дало б суду змогу зробити висновок про втрату зв'язку ОСОБА_2 із житловим приміщенням.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимогами ч. 2, ч. 4 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи, що ОСОБА_2 є власником ? частини квартири, у зв'язку з тим, що право приватної власності є непорушним, а також з огляду на відсутність достатніх доказів, що власник ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заявленого позову.
Керуючись ст.ст. 150, 155 Житлового кодексу України, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 10, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 60, ст. 213, 215, 218, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не проживає за місцем реєстрації, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.
Суддя Ковальчук Л.М.