Справа № 368/307/15-ц
"19" лютого 2015 р. Кагарлицький районний суд
Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Мозгова Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за скаргою скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» на дії державного виконавця ВДВС Кагарлицького РУЮ,
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 15.08.2007 року між АБ «ОСОБА_1 Розвитку» та ОСОБА_2, було укладено Кредитний договір № 27/10-869 у відповідності до якого боржнику було надано грошові кошти в розмірі 200 227,00 грн.
22.04.2013 р. Кагарлицьким районним судом Київської області по справі №2-51/2012 було винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, а також видано виконавчий лист. 11.12.2014р. Товариство повторно звернулося до ВДВС Кагарлицького РУЮ з заявами про відкриття виконавчого провадження, вказуючи, що адреса зазначена в виконавчому листі на підставі інформації з паспорта Боржника .
14.01.2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої
служби Кагарлицького районного управління юстиції ОСОБА_3 було
винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» - у виконавчому документі зазначена не повна адреса місця проживання боржника, відсутня назва вулиці та номер будинку в якому він проживає.
А тому, просять визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо ухвалення постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-51/12 виданого 28.04.2014 року.
В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав.
Державний виконавець Мороз О.В. проти заяви заперечила і суду пояснила, що поскільки у виконавчому листі не вказано адресу боржника, а саме вулицю і номер будинку, тому вона винесла постанови про відмову у відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом, що відповідає вимогам ст.. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 22.04.2013 р. Кагарлицьким районним судом Київської області по справі №2-51/2012 було винесено рішення, яким задоволено позовні вимоги Банку - стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
20.11.2013 р. між Банком, ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та Національним банком України, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001р. N 369 про «Затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» та п. 3 Постанови Правління Національного банку України від 17.08.2012р. № 346, було укладено Договір про передавання в управління непроданих активів. У відповідності до укладеного ОСОБА_4 передав в управління Товариству наявні балансні активи, а Товариство прийняло в управління дані активи.
13.01.2014 року Товариством до Кагарлицького районного суду Київської області було направлено заяву про видачу виконавчого листа та копії рішення суду по справі №2-51/2012 про стягнення грошових коштів з гр. ОСОБА_2.
06.06.2014 р. Товариство отримало оригінали виконавчих листів та рішення суду.
07.10.2014 року Кагарлицький районний суд Київської області виніс ухвалу, якою змінив сторону стягувана у справі №2-51/12 з Банку на Товариство.
28.08.2014 року Товариство надіслало на адресу ВДВС Кагарлицького РУЮ заяву про
відкриття виконавчого провадження.
Постановою ВДВС Кагарлицького РУЮ від 17.10.2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» (у виконавчому документі вказана не повна адреса місця проживання боржника). Зокрема у виконавчому листі №2-51/12 виданому 28 квітня 2014 року зазначено,
що Боржник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (без зазначення вулиці та номеру будинку).
11.12.2014р. Товариство повторно звернулося до ВДВС Кагарлицького РУЮ з заявами про відкриття виконавчого провадження, вказуючи, що адреса зазначена в виконавчому листі на підставі інформації з паспорта Боржника .
14.01.2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої
служби Кагарлицького районного управління юстиції ОСОБА_3 було
винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» - у виконавчому документі зазначена не повна адреса місця проживання боржника, відсутня назва вулиці та номер будинку в якому він проживає.
Постанови про відмову були отримані Товариством 30.01.2015 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконавчий документ повинен містити зокрема ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Відповідно до паспорта боржника ОСОБА_2 Миколайовича СН 284385 виданого Кагарлицьким РВ ГУМВС України в Київській області 03.10.1996р. він прописаний в с. Бурити (без зазначення вулиці та номеру будинку).
Однак посилання позивача на ту обставину, що виконавчий лист №2-51/12 містить повну адресу місця проживання Боржника, що підтверджується офіційним документом (паспортом), не заслуговують на увагу, так як в ньому не зазначення вулиці та номеру будинку. Отже суд вважає, що постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам ст.. 18 та 26 ЗУ «Про виконавче провадження».
Позивач посилається на те, що Товариство обмежене у праві самостійно витребувати конфіденційну інформацію щодо Боржника, а державний виконавець відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями на збір інформації, у тому числі конфіденційної, під час здійснення виконавчого провадження.
Тобто державний виконавець мав відкрити виконавчі провадження та надіслати запити у відповідні органи з метою встановлення місця проживання Боржника, оскільки наділений даним правом на відміну від Товариства. Однак заяви про витребування даної інформації державним виконавцем до ДВМ Товариство не подавало.
Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 387 ЦПК України - у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
З урахуванням викладеного суд вважає, що дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо ухвалення постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №46008151, ВП №46008355, ВП №46012053 якими відмовлено в прийнятті до провадження виконавчих документів та у відкритті виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2-51/12 виданого 28.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку «ОСОБА_4 регіонального розвитку» заборгованості за кредитним договором та судових правомірними, і в задоволенні скарги слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 383, 385, 386, 387 ЦПК України, ст..18,26 Закону України «Про виконавче провадження» , суд,-
ухвалив:
В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» на дії державного виконавця ВДВС Кагарлицького РУЮ, відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 5 днів
Суддя:
ОСОБА_5