Справа № 368/222/15-ц
Провадження № 2/368/110/15
Рішення
іменем України
"10" лютого 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Гребеневич А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановив:
позивач просить суд розірвати шлюб між нею і відповідачем, зареєстрований 12 березня 1993 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 12 березня 1993 року зроблено відповідний актовий запис №1189, стягнути з відповідача, аліменти на її користь на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею і перебуває на її утриманні аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн., починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття, допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, посилаючись на те, що 12 березня 1993 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2, який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 12 березня 1993 року зроблено відповідний актовий запис № 62.
Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею і перебуває на її утриманні.
Крім цього, на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31.03.2009 р. № 2-164/09 її призначено опікуном над її малолітнім онуком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На протязі року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають їхні діти, що тяжким чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє їй та їм душевні страждання. Крім того відповідач веде аморальний спосіб життя, маючи дружину та дитину, він ніде не працює та навіть не наважується найти роботу для належного утримання дітей. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у їхніх дітей та у неї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
Подальше спільне життя її і відповідача як подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам, а також інтересам дітей.
На даний час їхній син повністю перебуває на її утриманні. Після розірвання шлюбу син буде проживати з нею. Шлюб вони розривають вперше.
Пенсійне забезпечення, яке вона отримує, не вистачає для повноцінного утримання дітей, іншого джерела заробітку вона не має, а тому бажає стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.
У відповідності ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Аліменти відповідач нікому не платить.
Відповідач позовні вимоги позивача визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.
В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторонами був укладений шлюб, який був зареєстрований 12 березня 1993 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 62, у зв'язку з чим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київської області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1.
Шлюбно - сімейні стосунки між сторонами припинені.
Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого являються сторони, що стверджується копією свідоцтва про його народження.
Спільне життя у них не склалося, оскільки як виявилося згодом, їхні характери є зовсім різними, погляди на подружнє життя не співпадають, тобто шлюбні стосунки між сторонами припинені і їх сім'я розпалася. За таких обставин, суд приходить до висновку про не можливість збереження сім'ї.
Примирення між сторонами є неможливим, оскільки попередні намагання примиритись не дали позитивного результату, а тому сторони як подружжя проживати у спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між ними, оскільки їхнє спільне проживання завдають моральних та психологічних страждань позивачу та їхній дитині.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Виходячи з вищенаведених норм СК України позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
За положеннями ч.1 ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Оскільки судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливі, суперечить інтересам подружжя, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині вимог і розірвати шлюб між позивачем та відповідачем.
Після розірвання шлюбу позивач залишається на прізвищі ОСОБА_1.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
У постанові Верховного суду України по справі №6-143цс13 від 05.02.2014 року зазначено, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов'язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Згідно з положеннями "Конвенції про права дитини" та "Декларації прав дитини" інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Якщо сторони такої згоди не дійшли, кошти на утримання дитини присуджуються рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У пункті 17 своєї Постанови №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне положення дітей, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів належить брати до уваги матеріальне становище дитини. В даному випадку дитина не має власних доходів, не здатна сама себе утримувати.
На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися. Однак, таких даних встановити не можливо було, так як відповідач не надав довідку про його доходи.
Слід також враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім'ї, родичів, яких він зобов'язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України. Однак, таких даних судом не було встановлено.
Конкретного розміру аліментів на одну дитину законом не встановлено, оскільки у кожному випадку він визначається судом з урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.
Суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дитині, відносно якої він батьківських прав не позбавлений.
Згідно з положеннями "Конвенції про права дитини" та "Декларації прав дитини" інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Конкретного розміру аліментів на одну дитину законом не встановлено, оскільки у кожному випадку він визначається судом з урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.
Оцінивши матеріальне становище позивача, з урахуванням потреб дитини, виходячи з наведених позивачем доводів, наданих відповідачем заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині розміру аліментів та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одної тисячі) грн.. 00 коп., оскільки було враховано ч.1 ст. 182 СК України та відповідач може надавати матеріальну допомогу лише у визначеному судом розмірі.
Аліменти на утримання дитини згідно ст. 79 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а у даному випадку 30.01.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлена на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.
Таким чином з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню в доход держави судовий збір в розмірі 243,60 грн., тобто 0,2 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року.
В силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 180, 182, 184 СК України, керуючись ст..ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 235 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 12 березня 1993 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 62 - розірвати.
Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_1.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Українське Хмельницького району Вінницької області, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 07.04.1997 року, на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одної тисячі) грн.. 00 коп., починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 30.01.2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Українське Хмельницького району Вінницької області, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 07.04.1997 року, на користь держави судовий збір на рр 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення
Суддя І. І. ШевченкШевченко