Справа № 367/6822/14-ц
13 лютого 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.,
при секретарі Клімчук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «ЖБК-6» про визнання права власності на квартиру, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Позивачка повністю сплатила паєнакопичення за вказану вище квартиру в розмірі 5012 карбованців.
Позивачка вказує, що на даний час вирішила подарувати квартиру доньці і тому звернулася до нотаріуса для оформлення договору дарування квартири. Однак нотаріус повідомив, що в неї відсутній правовстановлюючий документ на квартиру, тому посвідчити такий договір не представляється можливим.
Крім цього позивачка зазначає, що вона звернулася до Бучанської міської ради Київської області із заявою про оформлення права власності за нею на квартиру та виготовлення правовстановлюючого документа, однак згідно листа №К-762 від 18.06.2014 року Бучанською міською Радою Київської області позивачці рекомендовано звернутися для вирішення даного питання до реєстраційної служби Бучанського міського Управління юстиції Київської області. Однак рішенням від 18.07.2014 року №14533942 реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції їй відмовлено у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 по причині відсутності правовстановлюючого документа.
У зв'язку з вищевикладеним, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені. До суду надійшла заява представника позивача з проханням слухати справу у її відсутність, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. До суду надійшла заява представника відповідача з проханням слухати справу у їх відсутність, не заперечує проти задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на вказану квартиру.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Позивачка повністю сплатила паєнакопичення за вказану вище квартиру в розмірі 5012 карбованців. Вказані обставини підтверджуються довідкою №5 від 23.05.2014 року житлово - будівельного кооперативу ЖБК - 6 (а.с.8).
Згідно змісту позовної заяви позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення договору дарування квартири. Однак нотаріус повідомив, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на квартиру, тому посвідчити такий договір не представляється можливим.
Крім цього встановлено, що позивачказ вернулася до Бучанської міської ради Київської області із заявою про оформлення права власності за нею на квартиру та виготовлення правовстановлюючого документа, однак згідно листа №К-762 від 18.06.2014 року Бучанською міською радою Київської області позивачці рекомендовано звернутися для вирішення даного питання до реєстраційної служби Бучанського міського Управління юстиції Київської області (а.с.9). Після цього позивачка звертається до реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції однак рішенням від 18.07.2014 року №14533942 їй відмовлено у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 по причині відсутності правовстановлюючого документа (а.с.10).
Відповідно до Закону України "Про власність" від 07.02.1991 року №697 - XII, а саме ст. 15 передбачено, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно до пп.5-1 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи", згідно із ст.15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку) що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", п.11 передбачено, при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.
Відповідно до ст.128 ЦК в ред.1963 року право власності (право оперативного управління) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно пп.6-2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи", право власності на куплену квартиру у будинку ЖБК у покупця виникає з моменту укладення нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966р., затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного Суду Української PCP 15.01.1966 року визначено Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, зокрема: нотаріально посвідчені договори купівлі - продажу. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 року за № 157/6445(з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України - визнання права.
З врахуванням наведеного вище, оскільки, в позивачки відсутній правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1, а саме нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу квартири, тому вона звернулася до суду з даним позовом для захисту свого права шляхом визнання за нею права власності на вищевказану квартиру.
За даних обставин, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. З, 10, 15, 57, 58, 60, 64, 114, 118, 119, 137 Цивільного процесуального кодексу України,ст.ст. 15, 16, 392 Цивільного кодексу України,Законом України "Про власність" від07.02.1991 року №697 - XII, постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи", постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності",Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Копії рішення направити сторонам для відому.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д. С. Кухленко