Справа № 362/5474/14-ц
Провадження № 2/362/358/15
( З А О Ч Н Е )
24.02.2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
при секретарі - Сілецькій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 12.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15 000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання перед кредитором, і тому станом на 31.10.2014 року за нею наявна заборгованість в розмірі 29 828,63 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з зазначеним, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 12.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 15 000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.10.2014 року за кредитним договором від 12.04.2011 року наявна заборгованість в розмірі 29 828,63 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 16 564,56 гривень, заборгованість по процентам - 10 865,31 гривень, заборгованість по комісії - 502,16 гривень, штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 1 396,60 гривень.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 546, 549, 551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Приймаючи до уваги, що відповідач не належним чином виконує свої обов'язки перед кредитором, у зв'язку з чим наявна заборгованість, чим позивачу завдано матеріальну шкоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, відмовляючи в частині стягнення з відповідача стягнення штрафу (процентної складової) в розмірі 1 396,60 гривень, оскільки ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено застосування лише одного з видів процентної ставки, а не два види одночасно.
Позовні вимоги в частині відшкодування витрат судового збору підлягають до задоволення частково, оскільки, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525,526,530, 546, 549, 551,611,612,623, 1054 ЦК України , ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 224-233,294 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 432,03 гривень, в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 16 564,56 гривень,
- заборгованість по процентам - 10 865,31 гривень,
- заборгованість по комісії - 502,16 гривень,
- штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_1на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 284, 32 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішенння може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М. Ковбель