Справа № 357/17607/14-а
2-а/357/15/15
24 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Кириченко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, сільського голови Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_7, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Позивач звернулась до суду з даним позовом 09.12.2014 року мотивуючи тим, що 05.09.2011 року розпорядженням сільського голови № 40 її було прийнято на роботу на посаду спеціаліста - землевпорядника Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з посадовим окладом згідно штатного розпису та надбавкою за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування. 05.09.2011 року вона прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, відповідно до ст. 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та цього ж дня за розпорядженням сільського голови їй було присвоєно 15 ранг державного службовця. Відповідно до розпорядження сільського голови від 4 лютого 2013 року № 1- к її було звільнено із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Законність звільнення з роботи вона оскаржувала в судовому порядку. Окрім того, дії посадових осіб Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та сільського голови ОСОБА_7 з приводу діяльності сільської ради, в тому числі і порушень трудового законодавства, нею оскаржувались до прокуратури району та області, територіальної державної інспекції з питань праці, структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, районної та обласної державної адміністрації, а також в інших контролюючих органах району та області. На підставі скарги до Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області проведено перевірку діяльності Дроздівської сільської ради Київської області. За результатами перевірки було складено Акт перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 10-13-003/28 від 22 квітня 2013 року, в якому відображені виявлені порушення Дроздівською сільською радою законодавства про працю. Виявлені та відображені в Акті порушення законодавства про працю, стали підставою для складення та направлення на адресу Дроздівської сільської ради припису № 10-13-003/28-24 від 24 квітня 2013 року. В той же час, Головним державним інспектором праці Сипливчак Наталією Володимирівною складено протокол № 10-13-003/28 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 41 КпАП України відносно сільського голови Дроздівської сільської ради ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставами для складення протоколу про адміністративне правопорушення стали, виявлені правопорушення, а саме:
порушені вимоги Пункту 2.5 Інструкції № 58, вимоги ст. 96, ч. 1 та ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 116, ст. 83 КЗпП України. Зазначений протокол та матеріали, які стали підставою для його складання, 25.04.2013 року були направлені до суду для розгляду по суті. 17.05.2013 року за результатами розгляду матеріалів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, сільського голову Дроздівської сільської ради, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 41 ч. 1 КпАП України та накладено штраф у розмірі 510 грн. Окрім того, в 2014 році за наслідками розгляду скарг та отримання відповідної інформації позивачу стало відомо, що при звільненні її з роботи Дроздівська сільська рада Київської області не провела з нею повний розрахунок по заробітній платі, невикористаних днях відпустки та не виплатила середньомісячну заробітну плату за затримку проведення розрахунку. Розрахункові кошти складаються із суми заробітної плати за лютий 2013 року та суми компенсації за невикористану відпустку за вирахуванням утриманих податків та обов'язкових платежів, а також всіх заборгованостей по заробітній платі. Але в день звільнення з роботи, 04.02.2013 року, відповідач не провів такий розрахунок, хоча і мав таку можливість, бо виплата заробітної плати в Дроздівській сільській раді здійснюється шляхом перерахування з розрахункового рахунку органа місцевого самоврядування на картковий рахунок посадової особи сільської ради. Відповідач, також, здійснив виплату заборгованості по заробітній платі за лютий 2013 року в сумі 55,20 грн.- 06.03.2013 року, а потім 29.04.2013 року виплатив компенсацію за невикористану відпустку в сумі 387,00 грн. Сума заробітної плати за лютий 2013 року складає 56 грн. 20 коп. З отриманих відповідей на адвокатські запити їй стало відомо, що відповідач не правильно нараховував заробітну плату за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в результаті чого виникла заборгованість, яка до теперішнього часу не виплачена. Згідно пункту 1.3 розпорядження сільського голови № 40 від 05.09.2011 року «відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» їй встановлено надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах наявних коштів на оплату праці». Отже, щомісячно повинна була виплачуватись окрім, посадового окладу, доплати за ранг, премії, ще й надбавка за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Оскільки її посадовий оклад, що відображався в штатному розписі, відповідав мінімальній заробітній платі, яка встановлювалась у 2011, 2012 та 2013 році, то вирахування заборгованості, яка виникла в результаті щомісячного не нарахування відповідачем вказаної надбавки до заробітної плати, здійснюється шляхом додавання суми доплати за ранг ( встановлена в сумі 50 грн.) до посадового окладу який рівний розміру мінімальної заробітної плати, а отриманий результат розділити на 2 ( 50% від суми) і отримуємо суму надбавки. Розрахунок нарахування надбавки за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року відображений в таблиці № 1, що є додатком до адміністративного позову. Розмір мінімальної заробітної плати за 2011, 2012 та 2013 роки відображений в таблиці 2, що є додатком до позову. Зазначений розмір мінімальної заробітної плати, оскільки відповідав її посадовому окладу у відповідні місяці, брався в розрахунок як посадовий оклад. Виходячи з даних відображених в таблиці № 1 відповідач не нарахував та не виплатив надбавку в сумі 9 583 грн. 93 коп. ( вересень 2011 - 505,0 грн., жовтень 2011- 517,50 грн., листопад 2011- 517,50 грн., грудень 527,0 грн., січень 2012- 561,50 грн., лютий 2012 - 561,50 грн., березень 2012 -561,50 грн., квітень 2012 - 572,0 грн., травень 2012 - 572,0 грн., червень 2012 - 572,0 грн., липень 2012 -576,0 грн., серпень 2012 - 576,0 грн., вересень 2012 - 576,0 грн., жовтень 2012 - 584,0 грн., листопад 2012 - 584,0 грн., грудень 2012 - 592,0 грн., січень 2013 - 598,50 грн., лютий 2013 - 29,93 грн.). Таким чином, відповідач повинен виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 9 583 грн. 93 коп. Компенсація за невикористану відпустку має розраховуватись згідно ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 35 Закону України «Про державну службу», оскільки вона працюючи на посаді землевпорядника Дроздівської сільської ради була державним службовцем та підпадала під дію цих законів. Окрім того, село Дрозди та Мазепинці, що входять до складу Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому вона постійно проживає та зареєстрована, згідно постанови Кабінету Міністрів Української PCP від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами та доповненнями, є населеним пунктом, віднесеним до радіоактивного забруднення та є 4 зоною посиленого радіоекологічного контролю. При цьому пунктом 7 цієї Постанови затверджено перелік населених пунктів жителям яких з 1 квітня 1991 р. виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистих підсобних господарств (додаток N 2); перелік населених пунктів, в яких з 1 квітня 1991 р. оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами (додаток N 3). Отже, виходячи з цього на неї поширюється норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 47 цього Закону працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 42 календарні дні. Зазначені відпустки надаються без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством України. В усіх випадках тривалість щорічної відпустки не повинна бути меншою за передбачену законодавством України для будь-якої категорії працівників. Право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом. Тобто для одержання щорічної основної відпустки встановленої тривалості необхідно пише одна юридична підстава - не робота на основі трудового договору протягом відповідного часу. Отже, працівникам, тривалість щорічної відпустки яких відповідно до законів України становить 24 календарні дні, відпустка подовжується до 30 календарних днів шляхом додавання до основної відпустки 6 календарних днів ( ст. 47 Закону). Органами соціального захисту населення відшкодовується підприємствам різниця між тривалістю відпустки, яка надається працівникам згідно зі ст. 47 Закону (30 календарних днів), та тривалістю щорічної основної відпустки відповідно до Закону про відпустки або до інших законів України (24 календарні дні), без урахування додаткових відпусток (30 - 24 = 6 календарних днів). Відшкодування 6 календарних днів провадиться за рахунок коштів державного бюджету, які спрямовуються на соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Різниця у 12 календарних днів між максимальною тривалістю відпустки працівників, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю (42 календарні дні), та основною відпусткою (30 календарних днів) не є одним із видів додаткових відпусток. Отже, працівникам, які працюють (перебувають у відрядженнях) на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щорічну відпустку понад 30 (і до 42) календарних днів може бути збільшено за рахунок додаткових щорічних відпусток, передбачених законами України. Враховуючи те, що 6 календарних днів, на які збільшується тривалість щорічної основної відпустки, не є додатковою відпусткою, то на них поширюються вимоги Закону «Про відпустки». Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. При цьому 6 календарних днів, на які збільшується тривалість щорічної основної відпустки відповідно до ст. 47 Закону, мають бути використані працівниками в обов'язковому порядку згідно з графіком відпусток у відповідному робочому році та у повному обсязі, тобто ці дні небажано використовувати частинами або переносити на інший період, а 24 календарні дні відпустки можуть вибиратися частинами та переноситись на іншій період (у разі необхідності). Водночас якщо працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у тому числі на 6 календарних днів щорічної відпустки, які відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету), він має право використати їх, а у разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання. Працівники підприємства можуть використовувати 6 днів щорічної відпустки згідно зі ст. 47 Закону за наявності невикористаних днів щорічної відпустки (24 календарні дні), у тому числі за попередні роки. Також працівники можуть отримати компенсацію за невикористані 6 днів відпустки, яка надається відповідно до ст. 47 Закону. Оскільки на неї, ОСОБА_1 поширюються норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то відповідачем порушено її право на отримання 6 календарних днів, на які збільшується тривалість щорічної основної відпустки. Таким чином, її відпустка, як землевпорядника складається з 36 календарних днів ( 30 - кількість днів основної відпустки та 6 днів - кількість додаткових днів відпустки). Що стосується кількості днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, то вони мають розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часові. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку, тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник. Приклад проведення розрахунку кількості календарних днів відпустки наведений у Листі № 321/13/84-13 Міністерства соціальної політики України від 27.03.2013 року. Окрім цього, в цьому ж листі наводиться порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за невикористану відпустку. Так, «обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсацій за невикористану відпустку провадиться згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95р. N100 (далі - Порядок), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців виплати компенсації за невикористану відпустку. Якщо працівниками відпрацьовано менше 12 календарних місяців, то обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто, з першого числа місяця після оформлення до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку чи ним не відпрацьовано календарного місяця з першого числа по перше, то розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу (п. 4 Порядку). Відповідно до п. 7 Порядку нарахування суми компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, які припадають на відпрацьований період). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (п. 7 Порядку)». Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення компенсації за невикористану відпустку застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Виходячи з вищевикладеного, в період з 05.09.2011 року по 04.09.2012 року позивач вважає що їй не доплачено за 6 календарних днів додаткової відпустки. Компенсація за невикористану відпустку повинна нараховуватись на 15 календарних днів відпустки. Тому розрахунок за невикористану відпустку повинен розраховуватись за 21 день невикористаної відпустки. (6 днів + 15 днів = 21 календарний день). 21 днів невикористаної відпустки невикористаної відпустки для встановлення суми компенсації необхідно помножити на середньоденну заробітну плату. Середньоденна заробітна плата, згідно довідки, виданої відповідачем, складає 42,82 гривні, а з урахуванням грошових коштів на оздоровлення в сумі 1102,0 грн., що відображені в відомості нарахування заробітної плати за жовтень 2012 року, які не внесені відповідачем в довідку по розрахунку середньої заробітної плати - середньоденна заробітна плата складає 45,95 грн. Але з урахуванням не виплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування середньоденна заробітна плата складає 65,37 грн. Розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 знаходиться в таблиці № 3, що додається до адміністративного позову. Сума компенсації за невикористану відпустку яку має виплатити в день звільнення відповідач складає 1372,77 грн. (21 * 65,37 = 1372,77). Виходячи з цього, відповідач в день її звільнення з роботи повинен був виплатити розрахункову суму коштів у сумі, яка складається із заробітної плати за лютий 2013 року ( 56,20 грн.), заробітної плати не виплаченої за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року (9 583,93 грн.) та суми компенсації за невикористану відпустку ( 1372,77 грн.), за вирахуванням утриманих податків та обов'язкових платежів, але відповідач виплатив вказані суми частково. З урахуванням часткової виплати сума недоплати за невикористану відпустку складає 895,77 грн. (1372,77 - 387,00 = 895,77 грн.). Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини підприємства належних сум в день звільнення, підприємство повинно сплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Середня заробітна плата за затримку проведення розрахунку за період з 04.02.2013 року по 9.12.2014 року ( за 673 календарних днів затримки проведення розрахунку * на середньоденну заробітну плату ( 65,37) складає 43994,01 грн. Згідно наданих штатних розкладів відповідачем моя заробітна плата залежала від мінімальної заробітної плати встановленої в Україні. Відповідно коли змінювалась мінімальна заробітна плата, то і змінювався штатний розпис з відповідним підвищенням заробітної плати. За таких обставин відповідач в 2012 році, а саме в листопаді не доплачував по 16 гривень заробітної плати. Зазначене вбачається з наступного. Відповідно до статті 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI встановлена мінімальна заробітна плата на 2012 рік, а саме з 1 липня в сумі 1102 гривень, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня -1134 гривень. За таких обставин її заробітна плата повинна бути в листопаді 2012 року 1118,00 грн., а відповідач повинен був сплатити 16 грн. заборгованості по заробітній платі ( недоплати по заробітній платі ) за листопад 2012 року в день звільнення - 4.02. 2013 року, але цього не зробив як в день звільнення так і до теперішнього часу. Виходячи з цього, у відповідності до ст. 117 КЗпП України, відповідач станом на 8 грудня 2014 року повинен сплатити: заборгованість по заробітній платі у сумі 9 599,93 грн. ( заборгованість по заробітній платі в сумі 16 гривень , заборгованість по заробітній платі не виплаченої за період з вересня 2011 року по лютий 2013 року в сумі 9 583,93 грн.), компенсацію за невикористану відпустку у сумі 895,77 грн.; компенсацію за затримку проведення розрахунку ( за період з 04.02.2013 року по 09.12.2014 року) у сумі 43994,01 грн. Згідно з п.3.9 розділу 3 «Інструкції зі статистики заробітної плати» затвердженої Наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004р. суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці, і тому не є об'єктом для нарахування податків та обов'язкових платежів, і в повній мірі належать до виплати. Позивач стверджує, що не проведення розрахунку при звільненні сталося з вини відповідача та його посадових осіб та порушення вимог КЗпП України. Відповідач після її звільнення з роботи вимоги ст.ст.110,116 КЗпП України не виконав, а не повідомив письмово про належні до виплати суми. З метою проведення повного розрахунку при звільненні, адвокат ОСОБА_5, який діє в її інтересах, листом на адресу Сільського голови Дроздівської сільської ради ОСОБА_7. запропонував здійснити нарахування та сплату середньомісячного за робітку за затримку проведення розрахунку. ( вхідний № 02-13-81 від 15.08.2014 року). Але Дроздівська сільська рада, відповідач по справі, своїм листом № 02-14-171 від 18.08.2014 року повідомила, що сільська рада є бюджетною установою і виплати проводяться згідно плану асигнувань і кошторисних призначень на відповідний період. При цьому, Сільський голова Дроздівської сільської ради, який підписав вказаний лист зазначив, що при перевірці суд у справі № 387/6367/13-ц № 3/357/2181/13 поданою Державною інспекцією не встановлено порушень статті 117 КЗпП України і в постанові суду в цій справі не зазначено про виплату вказаної компенсації. Цим листом відповідач відмовив їй в проведенні розрахунку. Але з урахуванням не виплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування середньоденна заробітна плата складає 65,37 грн., розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 знаходиться в таблиці № 3, що додається до адміністративного позову. За надання правової допомоги, а також за участь адвоката як її представника при розгляді цієї заяви в суді вона вимушена була сплатити 5000,00 гривень. Позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 9599,93 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 895,77 грн., середній заробіток за час затримки проведення розрахунку у сумі 43994,01 грн., а всього 54489,71 грн., та 5000 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, витрат пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а всього загалом стягнути з відповідачів 59489,71 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 обставини викладені в позові підтримала, просила задовольнити вимоги в повному обсязі.
Представник позивача, адвокат за договором ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача сільський голова Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав надав до суду письмові заперечення проти позову, посилаючись на безпідставність вимог та пропущення позивачем строків позовної давності, визначених ст.233 КЗпП України.
Суд, заслухавши осіб, які приймають участь у справі, покази свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали даної справи, адміністративну справу № 357/3036/13-а, цивільну справу № 357/13424/14-ц, адміністративні матеріали справи № 357/6367/13-п, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження та звільнення з неї розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із відповідачем Дроздівською сільською радою Білоцерківського району Київської області. Так, відповідно до розпорядження сільського голови № 40 від 05.09.2011 року її було прийнято на роботу на посаду спеціаліста - землевпорядника Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 05.09.2011 року вона прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, відповідно до ст.11 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», та за розпорядженням сільського голови їй було присвоєно 15 ранг державного службовця. Відповідно до розпорядження від 04.02.2013 року № 1-к ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджено записами в трудовій книжці ( а.с. 20), матеріалами справи № 357/3036/13-а та не заперечується сторонами.
Викладене свідчить про прийняття позивача ОСОБА_1 на публічну службу, у зв'язку з цим вимоги позивача стосуються проходження цієї публічної служби (п.15 ч.1 ст.3 КАС України).
У зв'язку з цим, суд вважає необхідним розглянути вказану справу в порядку адміністративного судочинства з застосуванням відповідних норм Кодексу адміністративного судочинства та Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ст.2 цього Закону посадою є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Відповідно до ст.11 цього закону державний службовець має право на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи. Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (ст.20 закону).
Відповідно до розпорядження від 05.09.2011 року за № 40 ( а.с.44), про призначення ОСОБА_1 на посаду спеціаліста - землевпорядника Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, п. 1.3 було передбачено встановлення позивачу надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах наявних коштів на оплату праці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Відповідно до п.2 п.п. 1 «в» постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» було передбачено надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи:керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та вислугу років, а керівним працівникам і спеціалістам, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів, що передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, а також прокурорам та слідчим органів прокуратури - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та вислугу років; службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2009 року за № 504 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, п.п.1 "в" п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 було доповнено після абзацу другого новим абзацом такого змісту: «Надбавка не встановлюється сільським, селищним головам, їх заступникам та іншим керівним працівникам і спеціалістам апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів.» У зв'язку з цим абзаци третій і четвертий вважати відповідно абзацами четвертим і п'ятим. 2. Збільшити на 50 відсотків посадові оклади сільських, селищних голів, їх заступників та керівних працівників і спеціалістів апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів, затверджені додатком 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268.
Згідно додатку 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268, місячний посадовий оклад спеціаліста селищної ради встановлений в розмірі 443 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.89-111- копії облікової книги та відомості нарахування заробітної плати), позивачу ОСОБА_1 було встановлено оклад з урахуванням положень зазначеної вище постанови КМУ із збільшенням на 50 відсотків посадового окладу, затвердженого додатком 54 до постанови.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Відповідно до ч.3 ст.77 Бюджетного Кодексу України ( в редакції на час роботи позивача в селищній раді), Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету. Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет.
Отже, Дроздівська селищна рада Білоцерківського району Київської області при затвердженні відповідних місцевих бюджетів має врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.( ст.4 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно з ст.6 Закону України «Про оплату праці», основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. ( ст.13 Закону України «Про оплату праці»).
Мінімальна заробітна плата встановлена на відповідний рік згідно Закону України «Про державний бюджет України» (Закон, ВР України, від 06.12.2012, №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Закон, ВР України, від 22.12.2011, № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Закон, ВР України, від 23.12.2010, № 2857-VI Про Державний бюджет України на 2011 рік) становила: на 2011 рік: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; на 2012 рік: - з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; на 2013 рік: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень;
З матеріалів справи (відомості нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи в Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області - а.с.87 - 112) вбачається, що позивачу було нараховано заробітну плату з урахуванням положень вище зазначених законодавчих норм.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судом встановлено, що розрахунок при звільненні був проведений з позивачем шляхом зарахування коштів на її картковий рахунок в ПАТ КБ « Приватбанк», 06.03.2013 року позивачу було виплачено заробітну плату за лютий 2013 року в сумі 56,20 грн. та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 387, 92 грн. ( а.с.43).
Позивач зазначає, що їй не було виплачено 16 грн. заробітної плати в листопаді 2012 року в зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України».
Судом встановлено, що оплата праці позивача проводилася на підставі затверджених сесією Дроздівської сільської ради штатних розписів, що узгоджується з нормами статті 96 КЗпП України щодо тарифної системи оплати праці та порядку її формування.
Відповідно до штатного розпису Дроздівської сільської ради на 01.01.2012 р. посадовий оклад землевпорядника становив 990 грн. ( а.с.38).
Виходячи з цього розміру посадового окладу позивач отримала заробітну плату за січень 2012 року в сумі 829,02 грн., з урахуванням доплат за вирахуванням податків, за лютий 2012 року в сумі 1092,90 грн., з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків, за березень 2012 року в сумі 1204,50 грн., з урахуванням премії і доплат, індексації доходів та за вирахуванням податків, за квітень 2012 року в сумі 1083,82 грн., з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків, за травень 2012 року в сумі 1083, 82 грн., з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків, в червні 2012 року в сумі 1083,82 грн., з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків, за липень 2012 року в сумі 1046, 96 грн., з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків, серпень 2012 року в сумі 1090,88 грн. , з урахуванням премії і доплат та за вирахуванням податків; за вересень 2012 року в сумі 1090,88 грн., з урахуванням премії і доплат за вирахуванням податків; за жовтень 2012 року виплата коштів у зв'язку з відпусткою в сумі 1863,44 грн., з урахуванням доплат та вирахуванням податків; за листопад 2012 року в сумі 1113,78 грн., з урахуванням премії і доплат за вирахуванням податків, за грудень 2012 року в сумі 1119,02 грн., з урахуванням премії і доплат за вирахуванням податків. ( а.с.97-108).
Судом встановлено, що Дроздівська сільська рада не затверджувала новий штатний розпис з 01.10.2012 р. у зв'язку із підвищенням згідно ст.13 Закону України « Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року розміру мінімальної заробітної плати з 01.10.2012 р. до 1118 грн. В суді сільський голова ОСОБА_7. пояснив, що така ситуація виникла через те, що у жовтні 2012 року не відбувалося засідань сесії Дроздівської сільської ради.
По справі встановлено, що у зв'язку із підвищеннями розміру мінімальної заробітної плати Дроздівська сільська рада затверджувала нові штатні розписи з 01.12.2012 року та з 01.01.2013 року.
Згідно відомості за грудень 2012 року посадовий оклад позивача складав 1134 грн. і заробітна плата за грудень була їй виплачена вже з підвищеного окладу, з урахуванням премії і доплат за вирахуванням податків в сумі 1119,20 грн. ( а.с.108).
З 01.01.2013 р. і до дня звільнення заробітна плата позивачу виплачувалася виходячи з посадового окладу в розмірі 1147 грн., згідно штатного розпису, затвердженого з 01.01.2013 року ( а.с.37).\
Так, за січень 2013 року позивач отримала 1131,91 грн., за лютий 2013 року - 56,20 грн. , з урахуванням премії і доплат за вирахуванням податків ( а.с.109-110).
Отже, оплата праці позивача здійснювалася згідно її посадових окладів за штатними розписами, затвердженими у передбаченому законом порядку. Підстав для нарахування позивачу недоплаченої заробітної плати за листопад 2012 року в сумі 16 грн. суд не вбачає, оскільки основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка формується власником або уповноваженим ним органом. (ст..96 КЗпП України)
Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
Тобто, врахування мінімальної заробітної плати при формуванні посадових окладів є обов'язком власника або уповноваженого ним органу. Однак, суд при вирішенні трудового спору перевіряє законність нарахування позивачці заробітної плати, виходячи саме із затверджених відповідачем штатних розписів і не вправі самостійно їх змінювати.
Крім того, як вбачається з довідки про нарахування компенсації за невикористану відпустку за час роботи в Дроздівській сільській раді на посаді землевпорядник з 01.11.2012 року по 01.02.2013 року ( а.с.114) та виписки з особового рахунку ( а.с.43), нарахована компенсація в розмірі 348,12 грн., а виплачено 387,00 грн., на 38, 88 грн. більше, що перевищує розмір недоплаченої суми заробітної плати ( 16 грн.) за листопад 2012 року.
Щодо компенсації за невикористану відпустку, а саме з урахуванням ст.47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судом встановлено наступне.
Згідно ст.83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічні відпустки працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:… - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів.
Село Дрозди та Мазепинці, що входять до складу Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому постійно проживає та зареєстрована позивач, згідно постанови Кабінету Міністрів Української PCP від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами та доповненнями, є населеним пунктом, віднесеним до радіоактивного забруднення та є 4 зоною посиленого радіоекологічного контролю.
Ст.23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( станом на час роботи позивача в Дроздівській сільській раді), особам, віднесеним до категорії 4 (пункт 4 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 3, 5, 6, 8 статті 20, пунктами 3, 5, 6, 7, 15 статті 22. П.3 ст.22 цього Закону передбачено щорічне отримання відпустки строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення.
Отже, особи віднесеним до категорії 4 мають право на отримання відпустки строком до 14 робочих днів без збереження заробітної плати одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення. Однак позивачем не надано до суду доказів про те, що вона віднесена до категорії 4 і має неповнолітніх дітей.
Крім того, з аналізу зазначених норм вбачається, що відпустка відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надається щорічно, а не входить до основної щорічної відпустки, без збереження заробітної плати, тому і компенсація за не використану дану відпустку не передбачена.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про відпустки» Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для обчислення компенсації за невикористану відпустку застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100 ( далі Порядок).
Судом встановлено, що компенсація позивачу за невикористану відпустку у 8 днів за період з 01.11.2012 року по 01.02.2013 року в сумі 348,12 грн. була розрахована відповідачем у відповідності до п. 2.2, п.7 Порядку. ( а.с. 114).
Також, в судовому засіданні встановлено, що всупереч вимог ст. 116 КЗпП України відповідач провів розрахунок з позивачем не в день звільнення 04.02.2013 року, а 29.04.2013 року, тобто, із затримкою на 60 робочих днів, а тому вимоги про застосування ст. 117 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є обґрунтованими.
Однак, статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
В Рішенні Конституційного суду України від 22.02.2012 року N 4-рп/2012 також зазначено, що ….для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
В рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року за № 8-рп/2013, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці"» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. В мотивувальній частині даного рішення зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, строк позовної давності не застосовується у випадку невиплати заробітної плати і усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, однак щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що відноситься до відповідальності за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу застосовується тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як роз'яснено в п. 25 Постанови пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Судом встановлено, що позивач дізналась про затримку розрахунку при звільненні 29.04.2013 року в день його фактичного проведення, оскільки в цей день кошти поступили на її банківську картку, вимогу до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про розрахунок та виплату всіх сум, що належить їй від підприємства і провадиться в день звільнення, та спору про їх розмір позивачем протягом трьох місяців подано не було, до суду звернулась з даним позовом 09.12.2014 року.
Позивач зверталась до суду з адміністративним позовом про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу 28.02.2013 року. Постановою Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 13.05.2013 року в задоволенні її позову було відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року Постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 13.05.2013 року залишено без змін. Отже, з урахуванням спору про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач, також, пропустила тримісячний строк звернення до суду з даним позовом.
Територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області проведено перевірку діяльності Дроздівської сільської ради Київської області. За результатами перевірки було складено Акт перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 10-13-003/28 від 22 квітня 2013 року, в якому відображені виявлені порушення Дроздівською сільською радою законодавства про працю, а саме: Пункту 2.5 Інструкції № 58, ст.83, ст.96,ч.1, ч.2,ч.4 ст.115, ч.1 ст.116 КЗпПУ. Виявлені та відображені в Акті порушення законодавства про працю стали підставою для складення та направлення на адресу Дроздівської сільської ради припису № 10-13-003/28-24 від 24 квітня 2013 року ( а.с.66-76). Зазначений протокол та матеріали, які стали підставою для його складання, 25.04.2013 року були направлені до Білоцерківського міськрайонного суду для розгляду по суті. 17.05.2013 року за результатами розгляду матеріалів Територіальної державної інспекції праці у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КпАП України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, сільського голову Дроздівської сільської ради, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 41 ч. 1 КпАП України та накладено штраф у розмірі 510 грн.( справа № 357/6367/13-ц)
Отже, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання повного розрахунку на час звільнення було порушене, але не підлягає захисту у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). В даному випадку в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати позивача в розмірі 5000 грн. за правову допомогу адвоката не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст..ст.83,95,96,116,117,233 КЗпП України, Законом України « Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100, ст.ст. 6, 9, 11, 17, 72, 90,94,104, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, сільського голови Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_7, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. В. Бондаренко