Справа № 357/14449/14-ц
2/357/149/15
Категорія 26
23 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Кириченко Д. В.,
ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту 1.1. Кредитного договору № 0062/08/00Z від 23.04.2008 року -
Позивач 02.10.2014 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 23.04.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 0062/08/00-Z, на підставі якого банк надав позичальнику кредит в сумі 40 000,00 доларів США строком до 20.04.2018 року та сплатою, за користування кредитними коштами, 13 % річних. Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 334,29 долари США та відповідно до п. 2.7 Кредитного договору - сплачувати щомісячно проценти за користування кредитними коштами, не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами. Відповідач не виконує умови договору, а саме не повертає суму кредиту у відповідності із кредитним договором та не сплачує проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 3.2.2. Кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, за змістом п. 2.5. Кредитного договору, несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.7 Кредитного договору, є підставою для вимог дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань банк направив відповідачу вимогу з пропозицією дострокового погашення заборгованості перед банком, однак дана пропозиція виконана не була. В зв'язку з порушенням умов договору у відповідача утворилась заборгованість станом на 27.08.2014 року загальна заборгованість по кредиту складає 21 071,80 доларів США, що станом на 27.08.2014 року згідно офіційного курсу НБУ становить 292 707.76 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 1 019,03 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 14 155,32 грн.), поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 19 022,06 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 264 234,94 грн.), прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 667,11 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 9 266,81 грн.), поточна заборгованість за нарахованими процентами - 188,16 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 2 613,73 грн.), сума пені з розрахунку 0,2 % в день за простроченим кредитом та процентами - 175,44 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 2436,97). Оскільки в добровільному порядку заборгованість відповідач не сплачує, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 21 071,80 доларів США.
18.11.2014 року представник відповідача ОСОБА_2, за довіреністю у справі, ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов обґрунтовуючи його тим, що 23.04.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_2 дійсно був підписаний кредитний договір № 0062/08/00-Z, про надання споживчого кредиту. Відповідно до якого в п. 1.1 зазначено, що Банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 40 000,00 доларів США, однак банк не надав інформації про те, що він є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій. Станом на дату підписання кредитного договору АКБ «Форум» не був уповноваженим банком з надавання кредиту готівковою іноземною валютою фізичній особі відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 4, ст. 34. п. 5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 3 ст. 1, ч. 2 ст. 5 Декрету. Тому в даному випадку був присутній обман. Відповідно до ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Банк не мав наміру виконувати кредитний договір, який також, не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання ОСОБА_2 кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України та ч. 1, п. 5 ч. 2 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Банком в договорі не було зазначено, що він є уповноваженим банком або має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій. Банком було допущене істотне порушення прав ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання споживачу повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв'язку з чим ОСОБА_2 була позбавлена можливості належним чином оцінити властивості такої фінансової послуги (операції) та можливі негативні для неї наслідки, що можуть настати внаслідок отримання такої послуги. В зв'язку з тим, що банк не мав наміру виконувати кредитний договір, який також не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання ОСОБА_2 кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, тобто ОСОБА_2 з моменту підписання кредитного договору була позбавлена права отримати кредит готівковою іноземною валютою в сумі 40 000 доларів США на підставі законодавства України. З огляду на викладене п. 1.1 кредитного договору № 0062/08/00-Z від 23.04.2008 року був укладений під впливом обману і нечесної підприємницької практики відповідача, що прямо суперечить вимогам низки законів і Конституції України та міжнародним документам, тому просить суд визнати недійсним пункт 1.1. кредитного договору № 0062/08/00- Z від 23.04.2008 року.
03.12.2014 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4, про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту 1.1. Кредитного договору № 0062/08/00Z від 23.04.2008 року з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Сінахова Анастасія Володимирівна, надала заяву про збільшення розміру позовних вимог первісного позову в зв'язку з тим, що відповідач з дати здійснення останнього розрахунку до даного часу, як позичальник по кредитному договору, зобов'язання не виконує, сама не повертає кредит та не сплачує проценти за користування кредитними коштами. В зв'язку з цим станом на 02.12.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 22 275,56 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 336 495,59 грн., яка складається з: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 18028,65 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 272 341,56 грн.), простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 2 012,44 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 30 400,01 грн.), простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 1 332,92 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 20 135,15 грн.), поточної заборгованості за нарахованими процентами - 224,35 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 3 389,04 грн.), сума пені з розрахунку 0,2 % в день за простроченими процентами - 677,20 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 10 229,83 грн.). В зв'язку з вищевикладеним просить в судовому порядку стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 22 275,56 доларів США. На рахунок зустрічного позову нею було подано відзив та додаткові пояснення на зустрічний позов, в яких просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити в зв'язку з безпідставністю та пояснила, що відповідно до п. 3.1.1 кредитного договору банк зобов'язаний був на умовах, передбачених п. 2.2 договору в сумі, що передбачена п. 1. Договору, надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний, картковий рахунок позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника. Банк свої зобов'язання передбачені кредитним договором виконав належним чином, та у відповідності з п. 3.1.1 кредитного договору, на підставі меморіального валютного ордеру № 226178 від 23.04.2008 року, видав позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 доларів США, тобто умови договору позивачем по первинному позову було виконано в повному обсязі. Відповідно до п. 7.2 кредитного договору. Укладеного з позичальником умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього Договору, крім того, вказаним пунктом договору сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови договору. Цей договір відобразив повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених в цьому договорі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов визнає в частині сплати тіла кредиту і відсотків, заборгованість за 4 місяці не визнає, оскільки вона виникла не з її вини, зустрічний позов підтримала та пояснила, що кошти за кредитним договором отримала у національній валюті еквівалентній 40 000 грн. на моменти укладення договору з каси банку, оскільки їй необхідні були кошти у гривні на споживчі цілі, а квартиру віддала під заставу. Вибрала Кредитний договір в іноземній валюті оскільки були зазначені вигідні умови. Кредитний договір перед підписанням читала та була ознайомлена з його умовами. Сплачувала кошти в гривневому еквіваленті, а банк в квитанціях вказував конвертацію в доларах. Припинила сплачувати кредитні кошти в травні 2014 року оскільки дізналась через засоби масової інформації, що банк ліквідований, про що її повідомлено не було, а на її звернення банк не відповідав. В травні 2014 року в м. Біла Церква закрили відділення банку і вона сплачувала кредитні кошти у м. Києві відповідно до умов договору, про тимчасову адміністрацію їй не повідомляли. В серпні 2014 року отримала вимогу від ліквідаційної комісії про заборгованість та її сплату.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первинним позовом не визнав, зустрічний позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що відповідач після підписання договору не отримала кошти в доларовому еквіваленті, а отримала 202000 грн. Банк не мав права видавати валютний кредит, оскільки не мав відповідної ліцензії. Відсоткова ставка у розрахунках значно більша ніж у договорі, а пеня повинна нараховуватись у гривнях за кожен день прострочення, а нарахована у доларах з вказаним еквівалентом станом на 02.12.2014 року.
Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.04.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 0062/08/00-Z. Відповідно до п. 1.1, 1.2., 1.3, кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит у сумі 40 000,00 доларів США строком до 20.04.2018 року, та сплатою, за користування кредитними коштами, 13 процентів річних.
Тобто, позивач взяв на себе обов'язок надати відповідачу кредит в обумовленій договором сумі та умовах, а відповідач взяла на себе обов'язок, відповідно до п. 2.3 кредитного договору, здійснити повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 334,00 доларів США на відкритий їй позичковий рахунок НОМЕР_1 в АКБ «Форум», МФО 322948.
Також, відповідач зобов'язалась, відповідно до п. 2.6, 2.7 Кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту на рахунок НОМЕР_2 в АКБ «Форум», щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.
Дані обставини підтверджено копією договору (а.с. 7-10) та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до п. 3.1.1 Кредитного договору Банк зобов'язаний був на умовах, передбачених п.2.2 Договору в сумі, що передбачена п. 1.1 Договору, надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний, картковий рахунок позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника.
Позивач виконав умови договору в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі, а саме 40 000,00 доларів США (що еквівалентно 202 000,00 грн.) шляхом перерахунку коштів 23.04.2008 року на поточний рахунок ОСОБА_2, що підтверджується копією меморіального валютного ордеру № 226178 (а.с. 11).
Відповідач прийняла кошти та виконувала умови договору в повному обсязі, однак починаючи з травня 2014 року умови договору почала порушувати, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 02.12.2014 року становить 22 275,56 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 336 495,59 грн., дана заборгованість складається з: поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 18028,65 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 272 341,56 грн.), простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 2 012,44 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 30 400,01 грн.), простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 1 332,92 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 20 135,15 грн.), поточної заборгованості за нарахованими процентами - 224,35 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 3 389,04 грн.), сума пені з розрахунку 0,2 % в день за простроченими процентами - 677,20 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ 10 229,83 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 55-57) та випискою по особовому рахунку (а.с. 58-150).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з умовами договору була ознайомлений при його укладенні, підписала вказаний договір і отримала кредит в обумовленій договором сумі та порядку, але умови договору порушила, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями відповідача.
Заперечення відповідача про те, що заборгованість виникла не з її вини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з п. 2.7 цього договору. Несплата позичальником процентів до дати, встановленої п. 2.7 цього договору, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно.
Відповідно до п. 5.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.
Позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 22.08.2014 року було направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язання, що підтверджується копією даної вимоги (а.с. 12-13) та показами відповідача.
Так, з даної вимоги вбачається, що відповідач була повідомлена про початок ліквідації банку, про стан заборгованості за кредитним договором та реквізити банку для погашення заборгованості.
Отже, заперечення відповідача в даній частині не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Щодо заперечень представника відповідача в частині видачі кредитних коштів у гривневому еквіваленті, то відповідач сама в судовому засіданні підтвердила, що на її вимогу з поточного рахунку було видано через касу банку не 40 000 доларів, а 202 000 грн. для споживчих потреб.
Також, представник відповідача посилається на те, що банк не мав підстав укладати кредитний договір в іноземній валюті.
Однак, дані заперечення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
За ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим атом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Застосування іноземної валюти як засобу платежу врегульовано і дозволено Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про банки і банківську діяльність», постановою Нацбанку України за № 492 від 12.11.2003 року.
Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати валютні операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» за № 2121-III від 07.12.2000р. в редакції від 27 квітня 2007 року (Закону України № 997-V), яка діяла на момент видачі кредиту , банк - юридична особа, яка має виключне право підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» за № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року (в редакції що діяла на момент видачі кредиту позичальнику) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких надання фінансових послуг…
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на який посилається в своєму зустрічному позові представник позивача, зокрема відповідно до ст. 2 Закону фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.
Особливості діяльності, а також структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає ЗУ «Про банки та банківську діяльність», тобто цей Закон є спеціальним законом по відношенню до діяльності Банку в цілому.
У відповідності до ст. 19 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.
На підставі банківської ліцензії, як вказує ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право здійснювати такі банківські операції
1) приймання вкладів ( депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків - кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів на зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: операції з валютними цінностями; емісію власних цінних паперів;
організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені и чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.
При цьому, як кредитні відповідно до статті 49 Закону України «Про банки...» здаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини ї статті 47 цього Закону.
Вимоги, встановлені ст. 47, ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» повністю узгоджуються з вимогами статей 1, 4, 5, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які вказують, що надання коштів у позику, в числі і на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою, яка надається за рахунок залучених коштів, на підставі відповідної ліцензії, виданої уповноваженим органом, лише кредитна установа.
Оскільки кредит відповідачу було видано в іноземній валюті - доларах США, застосовуються вимоги щодо здійснення операції з валютними цінностями, визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (в редакції від 23.02.2006 року № 212).
Так, згідно ст. 5 Декрету, національний банк України видає індивідуальні ліцензії та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
З метою приведення нормативно-правових актів Національного банку України про регулювання діяльності банків у відповідність до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правління Національного банку, згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» затвердило 17 липня 2001 року за № 275 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.
За редакцією цього Положення від 25 вересня 2006 року № 374 ( що діяла на дату укладання кредитного договору та видачі кредиту відповідачу) банки згідно з наявними у них ліцензіями на здійснення банківських операцій були зобов'язані визначити перелік операцій, на здійснення яких відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» їм необхідно мати письмовий дозвіл Національного банку України, а згідно з графіком, доведеним Генеральним департаментом банківського нагляду, вернутися до Генерального департаменту банківського нагляду або до територіальних правлінь Національного банку України за їх місцезнаходженням з клопотанням про переоформлення наявних ліцензій на здійснення банківських операцій на банківські іцензії та письмові дозволи (документ, який видає Національний банк у порядку і на мовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до п. 1.5 цього Положення Національний банк України надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої та пунктами 1 - 6 частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення.
Операції з валютними цінностями згідно п. 2.3. Положення банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки, та згідно п. 2.4 Положення включають операції, зазначені в главі 2 цього Положення (крім таких операцій: з надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій; здійснення випуску, обігу, погашення/розповсюдження державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та інкасації коштів), які здійснюються з валютними цінностями, визначеними в статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 за N 15-93.
Як зазначено в п. 5.3 Положення письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями с генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю» від 19.02.93 за N 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності.
Відповідно до обставин справи правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем , підпадають під дію ч. 2 ст. 192 ЦК України, ч. З ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та інше.
Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.23-26), Акціонерному комерційному банку «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», було видано банківську ліцензію № 62 від 03.12.2001 року на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл № 62-3 від 10.06.2005 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта їдати таку інформацію: відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.
Банківська ліцензія та письмовий дозвіл, свідоцтво про державну реєстрацію, статутні документи Банку відносяться до відомостей, які підлягають обов'язковій публікації. Крім того, такі відомості (документи) розміщені на сайті Банку у мережі ітернет, та можуть бути надані на вимогу клієнта.
Отже, заперечення проти позову в даній частині, також, не було підтверджено в судовому засадні.
Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
П.п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% (тринадцять) процентів річних.
Згідно п. 2.6. розділу 2 Кредитного договору, сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 днів. Відповідно, для розрахунку плати за користування приймається наступна формула: залишок основної заборгованості (тіло кредиту) * %% річну ставку /360 днів у році * кількість календарних днів у місяці, за який нараховується плата. З аналізу наданого представником позивача розрахунку заборгованості вбачається, що він проведений відповідно до умов договору, а представником відповідача не надано до суду належних доказів щодо невірного нарахування відсотків за кредитним договором.
Щодо нарахування пені за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, сплату процентів суд виходить з наступного.
Згідно розрахунку заборгованості неустойка нарахована відповідно до п. 4.1 Договору у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотка за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сума пені станом на 02.12.2014 року становить 677,20 доларів США, що еквівалентно сумі в національній валюті гривні станом на 02.12.2014 року - 10 229,83 грн.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не обмежено право особи здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України, в тому числі повернення заборгованості по кредитному договору у валюті зобов'язання. В разі повернення заборгованості в національній валюті України, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Представник позивача в письмових поясненнях заявила про застосування судом строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Кредитний договір № 0062/08/00-Z, укладений між позивачем та відповідачем 23 квітня 2008 року, зустрічний позов пред'явлено до суду 18.11.2014 року, отже суд вважає, що відповідачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним 1.1. Кредитного договору № 0062/08/00Z від 23.04.2008 року, крім того, відповідачем тривалий час приймались та виконувались умови кредитного договору, і як зазначила відповідач в судовому засіданні її влаштовували умови саме кредитного договору в іноземній валюті.
Заперечення представника відповідача про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» не має права представляти інтереси Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 року прийнято рішення № 49 про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк форум» з 16.06.2014 року (а.с. 47-48).
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк форум» призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 строком на 1 рік з 16.06.2014 року по 15.06.2015 року включно.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4, яка діяла на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 року № 49 та наказу № 78 від 16.06.2014 року, а згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2015 року за № 10 та наказу № 9 від 19.01.2015 року уповноваженою особою даного Фонду є Ларченко Ірина Миколаївна.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року за № К/800/46566/14, на яку посилається представник відповідача, Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ» шляхом відчуження всіх або частин, активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в пункті 1.2. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року та в цій частині залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355, враховуючи пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», дане рішення не відмінено, а постановою суду скасовано план врегулювання виведення з ринку Публічного акціонерного товариства «Банк Форум».
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором обґрунтований, підтверджений належними доказами, тому підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту 1.1. Кредитного договору № 0062/08/00Z від 23.04.2008 року, не підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
В зв'язку з тим, що позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, до суду було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», то позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому, з відповідача на користь держави стягуються кошти в розмірі 3364 грн. 95 коп.
Керуючись ст.ст. 11, 192, 259, 524, 526, 533, 536, 610, 611, 627, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 10, 60, 88, 212 - 215, 296 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0062/08/00-Z від 23.04.2008 року в розмірі 22 275,56 ( двадцять дві тисячі двісті сімдесят п'ять) доларів США 56 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір на користь держави в розмірі 3364,95 ( три тисячі триста шістдесят чотири) гривні 95 копійок.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту 1.1. Кредитного договору № 0062/08/00Z від 23.04.2008 року відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Бондаренко