Справа № 357/1863/15-ц
2/357/1328/15
Категорія 48
02 березня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 11.04.2007 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого спільних дітей не мають, сімейне життя не склалося, між ними відсутні взаєморозуміння та взаємоповага, з 2012 року шлюбні відносини фактично припинені, вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, примирення між ними неможливе, а тому він просить суд шлюб між ними розірвати.
До суду позивачем надано заяву щодо розгляду справи без його участі, в якій вказано на те, що позов він підтримує
Відповідач також надала заяву щодо розгляду справи без її участі та про визнання позову.
За п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, судом встановлено, що сторони по справі з 11.04.2007 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого спільних дітей не мають, що стверджується копією свідоцтва про шлюб.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За ч.3 і ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Згідно ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда чи інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, наміру зберігати сім'ю вони не мають, з 2012 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки за таких обставин подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам обох сторін, які не бажають поновлювати шлюбні стосунки.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач змінював прізвище при реєстрації шлюбу на ОСОБА_1, але 27.09.2010 року ОСОБА_1 змінив прізвище на ОСОБА_1, а 01.08.2014 року ОСОБА_1 змінив прізвище на ОСОБА_1, що стверджується копіями свідоцтв про зміну імені.
Керуючись ст.ст. 24,56, 110, 111, 112,113 СК України, ст.ст.10, 60, 79, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 11 квітня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 270, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя А. М. Дмитренко