Справа № 357/18433/14-к
1-кп/357/87/15
26.01.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю військового прокурора Білоцерківського гарнізона ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_4 та військовим прокурором від 26.01.2015 року в кримінальному провадженні №42014110360000057 від 25.12.2014 року за ст.407 ч.3 КК України щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Фастів Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, призваного 31 березня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, не судимого, номера обслуги гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), молодшого сержанта, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , -
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи молодшим сержантом, будучи згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31 березня 2014 року № 72 призваним відповідно до мобілізаційного плану ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахованим до списків особового складу частини, призначеним на посаду номера обслуги гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ), що дислокується на території військового містечка № НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 , будучи військовослужбовцем ЗС України, діючи в порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, з 1 вересня 2014 року по 20 листопада 2014 року не з'являвся на службу до військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ) без поважних причин, тобто понад 1 місяць, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад 1 місяць.
Обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, потерпілі від злочину відсутні.
26.01.2015 року між військовим прокурором Білоцерківського гарнізона ОСОБА_3 з одного боку, та обвинувачений ОСОБА_4 з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України уклали угоду про визнання винуватості на наступних умовах:
обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи наслідки укладення та затвердження угоди, а саме обмеження свого права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і 424 КПК України, та відмову від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 474 цього Кодексу (зокрема, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь), а також будучи обізнаним про наслідки невиконання угоди, які полягають у праві прокурора при невиконанні угоди протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку, а у разі умисного невиконання ним угоди - бути притягнутим до кримінальної відповідальності за ст. 389ч.1 КК України, взяв на себе зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.407 КК України та погодився на призначення йому за цією статтею покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 3-х місяців арешту з відбуванням покарання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У судовому засіданні прокурор, розуміючи, що наслідком укладення та затвердження угоди для нього буде обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394, 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, будучи обізнаним про своє право у випадку невиконання обвинуваченим угоди про визнання винуватості протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку, просив угоду затвердити.
Вислухавши учасників кримінального провадження, переконавшись, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, на підставі такого.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.407 КК України, оскільки своїми умисними діями, які виразились в умисному не з'явленні на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад один місяць, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України.
Злочин, передбачений ч.3 ст.407 КК України, відповідно до ст.12 ч.3 КК України є злочином середньої тяжкості.
Зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України, підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, відсутні.
Таким чином, враховуючи, що умови угоди не суперечать закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб чи держави, виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань можливе, суд вважає, що підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України, відсутні, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити з застосуванням ст.69 КК України, що узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості та не суперечить вимогам закону, так як ОСОБА_4 щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушення, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, що визнається судом обставинами, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого за вчинене, тобто маються підстави для застосування вимог ст.69 КК України при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проходження служби характеризується посередньо, військовослужбовець, одружений, суд вважає, що особа ОСОБА_4 не становить підвищеної суспільної небезпеки, ризиків, встановлених ст.177 КПК України не існує, а тому підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому не вбачається.
Речові докази по справі, судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 374 ,474,475 КПК України , суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 26.01.2015 року, укладену у кримінальному провадженні №42014110360000057 від 25.12.2014 року за ст.407 ч.3 КК України між військовим прокурором Білоцерківського гарнізона ОСОБА_3 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, на підставі якої із застосуванням ст.69 КК України призначити узгоджене між сторонами покарання у виді арешту строком на 3(три) місяці з відбуванням покарання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Строки відбування покарання вираховувати з часу поміщення ОСОБА_4 на гауптвахту.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд з підстав, передбачених ст.394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1