Справа № 164/33/15-п Провадження №33/773/61/15 Суддя в 1 інстанції: Невар О.В.
Категорія:ч. 1 ст.172-6 КУпАП Доповідач: Міліщук С. Л.
"27" лютого 2015 р. місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Міліщук С.Л., з участю прокурора Сасюка Л.О., скаржниці ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, непрацюючої, маючої на утриманні малолітню дитину, на постанову судді Маневицького районного суду від 27 січня 2015 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень за те, що вона, працюючи на посаді голови Маневицької райдержадміністрації Волинської області, і будучи відповідно до п. п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" державним службовцем - 7 рангу в межах 3 категорії посад, не подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" за період, неохоплений раніше поданою декларацією, в день свого звільнення зі служби - 25 вересня 2014 року.
Постановою стягнуто також з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54. коп.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_2, вказує на її незаконність у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування посилається про відсутність прямого умислу на порушення спеціальних обмежень для держслужбовця, оскільки на її думку, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вона мала право подати до 01 квітня 2015 року. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши скаржницю, яка підтримали останню та просила її задовольнити, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив постанову суду залишити без зміни, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом не були дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала на посаді голови Маневицької райдержадміністрації з 07 квітня 2014 року (згідно розпоряджень Президента України №456/2014-рп від 04.04.2014 року та голови райдержадміністрації № 25-ос від 07.04.2014 року) по 25 вересня 2014 року (згідно розпоряджень Президента України №1024/2014-рп від 20.09.2014 року та голови райдержадміністрації № 66-ос від 25.09.2014 року), будучи державним службовцем - 7 рангу в межах 3 категорії посад і згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" - суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цим Законом, полягає у неподанні або несвоєчасному поданні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України " Про засади запобігання і протидії корупції".
Оскільки дана стаття КУпАП бланкетна, то основним нормативно правовим актом, який встановлює для суб'єктів декларування строки подання декларацій є ч. 1 ст. 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", якою встановлено, що суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.
Суб'єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи(служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову працездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня.
Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Суб'єкти декларування, які звільнились або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.
Аналіз змісту даної норми закону дає підстави стверджувати, що вона не містить прямої вказівки на обов'язок суб'єкта декларування, який звільняється, подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, саме в день звільнення, а не на загальних підставах - до 1 квітня.
Як вбачається із наданої ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду декларації, остання в ході проведення щодо неї спеціальної перевірки при призначенні на посаду державного службовця - голови Маневицької райдержадміністрації, як суб'єкт декларування до 1 квітня 2014 року за місцем своєї майбутньої роботи задекларувала за встановленою формою відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
Враховуючи, що ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади 25 вересня 2014 року, то у відповідності до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, вона має подати декларацію за період, не охоплений раніше поданою декларацією - за 2014 рік, у якому була суб'єктом декларування, на загальних підставах, тобто до 01 квітня 2015 року.
Посилання прокурора в обґрунтування своєї позиції про необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін на методичні рекомендації Міністерства Юстиції України від 16.10.2013 року "Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування" та розроблені Всеукраїнською спеціальною колегією з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю "Методичні рекомендації щодо заповнення декларації про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та іншими особами" не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони носять рекомендаційний характер і стосуються роботи кадрової служби установ, організацій, яким рекомендовано роз'яснювати службовцям про необхідність подачі в день їх звільнення декларації про доходи, отримані за час, не охоплений попередньою декларацією
В той же час згідно ст. ст. 147, 150 Конституції України право офіційного тлумачення законів України належить лише Конституційному Суду України.
З огляду на такі обставини вважаю, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що як на час звільнення, так і на час складання протоколу про адмінпорушення, тобто 05.01.2015 року, збіг термін подачі ОСОБА_2 такої декларації.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_2 27 січня 2015 року вже подано за своїм останнім місцем роботи декларацію за період, не охоплений раніше поданою декларацією
Оцінивши вищенаведене в сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому постанова судді Маневицького районного суду від 27 січня 2015 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Маневицького районного суду від 27 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук