Справа № 163/408/15-ц
Провадження № 2-о/163/10/15
23 лютого 2015 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Войтюка Л.М.,
при секретарі Голядинець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Управління пенсійного фонду у Любомльському районі Волинської області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що з 1999 року спільно проживала з ОСОБА_2, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходилася на його утриманні. Розмір пенсії ОСОБА_2 становив 3118,59 гривень, а її пенсія становить - 1080,92 гривень. Вона часто хворіє, то її пенсії ледве вистачало для придбання ліків, на лікування, за пенсію ОСОБА_3 вони купували продукти харчування, одяг, взуття, вели господарство, купували одяг та взуття. Розмір її пенсії є значно меншим, а тому пенсія годувальника була для неї постійними і основним джерелом засобів до існування.
У зв'язку з викладеним змушена звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні.
Заявник в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій просила справу слухати в її відсутності, вказала, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Управління пенсійного фонду у Любомльському районі Волинської області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 ""Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
З довідок виданих Олеською сільською радою 02.02.2015 року №46 №44 вбачається, що ОСОБА_1 з 1999 року дійсно проживали в одному будинку з ОСОБА_2 і до часу його смерті в АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.
З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною 1 статті 37 Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"" встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).
Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
На підставі статті 36 Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті отримував пенсію в розмірі 3118,59 гривень.
Заявник ОСОБА_1 момент смерті ОСОБА_2 не працювала, отримувала пенсію в розмірі 1080 гривень 92 копійки, що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду у Любомльському районі Волинської області. Після смерті ОСОБА_2 матеріальне становище заявниці значно погіршилося, оскільки заявник одержувала від чоловіка допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, тобто фактично по день смерті заявник знаходилась на його утриманні.
За таких обставин, суд вважає, що наявні усі підстави для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2, оскільки судом встановлено, що постійним і основним джерелом засобів до існування для заявника була допомога з боку померлого чоловіка.
Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення і потрібне для оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 131, 208-209, 212-215, 234-235, 256-259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Любомльського районного суду Войтюк Л.М.