Справа № 6/0312/14/11 Головуючий у 1 інстанції: Свередюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/387/15 Категорія: 81 Доповідач: Карпук А. К.
25 лютого 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Карпук А.К.,
суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,
при секретарі Концевич Я.О.,
з участю боржника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції (далі - ВДВС Нововолинського МУЮ) Мазурка П.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду від 20 квітня 2011 року,
Головний державний виконавець ВДВС Нововолинського МУЮ звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1, покликаючись на те, що останній ухиляється від виконання грошового зобов'язання - сплати боргу в сумі 57 302 грн.
Ухвалою Нововолинського міського суду від 20 квітня 2011 року подання головного державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ Мазурка П.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу і прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні подання відмовити, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Нововолинського МУЮ перебуває виконавче провадження №399/1100-10 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Волинської області від 25 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укрбудпром» 57302 грн. боргу.
Задовольняючи подання головного державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ, суд першої інстанції, керуючись ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" виходив із того, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати боргу, на виклики державного виконавця не з'являється, що свідчить про ухилення від виконання боргових зобов'язань.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" від 21 січня 1994 року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.
Отже обов'язковою умовою тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон є ухилення його від виконання рішення суду. Причому дана обставина має бути доведена державним виконавцем, який звернувся в суд з відповідним поданням.
Застосування такого обмеження може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Суд першої інстанції не мотивував та не обґрунтував належними та допустимими доказами факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за судовим наказом.
В даному судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, є співвласником нерухомого майна, проте, держаний виконавець не вживав дій щодо звернення стягнення на його частку у цьому майні. Крім того, боржник пояснив, що в період з 2011 року по даний час частково вносив кошти на погашення боргу, квитанції на підтвердження погашення заборгованості передані до виконавчої служби.
Вказівка у поданні про те, що боржник на час вчинення виконавчих дій перебував за кордоном не підтверджена належними доказами.
Крім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним вчинені всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боргу, як і не надано доказів, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення, що боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця і що такі виклики йому вручалися.
Отже, відділом державної виконавчої служби не доведено ухилення ОСОБА_1 від сплати боргу.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для постановлення ухвали про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, тому вказана ухвала підлягає скасуванню у відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Нововолинського міського суду від 20 квітня 2011 року в даній справі скасувати та постановити нову ухвалу.
В задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Мазурка П.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: