Справа № 159/5412/14-к Провадження №11-кп/773/106/15 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України Доповідач: ОСОБА_2
02 березня 2015 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Голоби Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, студент 2 курсу Луківського ПТУ №22, неодружений, непрацюючий, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимий: 25.06.2013 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- засуджений за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 25.06.2013 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на 5 років 6 місяців.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрано у виді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 цілодобово залишати житло по місцю його проживання по АДРЕСА_1 .
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 245 грн. 70 коп.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, Апеляційний суд Волинської області, -
Даним вироком ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 24.07.2014 близько 01 год. 15 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, через ворота увійшов на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , де зберігався легковий автомобіль марки ВАЗ-2102, 1972 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , вартістю 20 000 грн., що належить ОСОБА_10 , чим проник у сховище, після чого, шляхом спроби з'єднування проводів замка запалювання, намагався завести двигун даного транспортного засобу та незаконно заволодіти ним, однак не довів своє кримінальне правопорушення (злочин) до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_10 , не вчинивши таким чином усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , просить вирок суду щодо нього змінити, пом'якшити призначене покарання за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, застосувавши ст.69 КК України. Посилається на те, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Вказує на ряд обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування спричиненої шкоди, вчинення злочину неповнолітнім, незакінченість злочину, відсутність корисливого мотиву, незначні пошкодження автомобіля, неповна сім'я обвинуваченого, посередня характеристика, ініціатива потерпілої про призначення більш м'якого покарання. Вважає, що дані обставини дають підстави для застосування ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_7 злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданій апеляційній скарзі не оспорюється
Кваліфікація судом дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України є правильною і також не заперечується.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону при призначенні покарання судом в повній мірі дотримані.
Так, до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд правильно відніс вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд обґрунтовано відніс те, що ОСОБА_7 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин у неповнолітньому віці, добровільно відшкодував завдані збитки та потерпіла до нього майнових претензій немає.
Крім того, судом враховано і те, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, за місцем проживання та навчання характеризується негативно, через незначний проміжок часу та під час іспитового строку знову вчинив умисний тяжкий злочин.
За таких обставин, суд першої інстанції, врахувавши всі обставини по кримінальному провадженню, в тому числі й ті, на які посилається захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкцій ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.71 КК України, з реальним відбуванням покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і підстав вважати його надто суворим немає.
Законних підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та застосування ст.69 КК України з підстав наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4